Студентка Поліна Авфукова: будьте відкриті і не бійтеся спілкуватися словенською – і самі не помітите, як станете «своїм»!

Знайомтеся: Поліна Авфукова, студентка 2 курсу факультету комп’ютерних технологій університету Марібора. Дівчина приїхала до Словенії, щоб стати професіоналом у сфері медіакомунікацій. Пройшовши складності адаптації в новій країні, без знання словенської мови, далеко від близьких і друзів, сьогодні Поліна успішно осягає науки, подорожує і всерйоз подумує про те, щоб залишитися за кордоном і після отримання диплома. У своєму інтерв’ю вона розповіла про те, яким для неї став перший рік навчання і життя в Словенії.

Photo by Polina Avfukova

Навчання

– Здрастуйте, Поліна! Розкажіть, як так вийшло, що ви поїхали вчитися за кордон, до Словенії?

– Все почалося в 11 класі, коли я стала замислюватися про вступ до ВНЗ. Я шукала програму, яка б мені сподобалася, проте з усіх ВНЗ свого міста не знайшла жодної, яка б мене «зачепила». Після довгих пошуків я натрапила на програму «медіакомунікацій», яка мене справді зацікавила. Це було саме те, що я хотіла! Я побачила, що ця програма викладається у Словенії. Ключовими факторами для мене стали схожі мови і близька культура, до того ж на той момент я мала певне уявлення про Словенію, тобто середовище не здавалося мені абсолютно незнайомим. Також привернула відносно невисока вартість навчання. Я навіть провела паралель між вартістю навчання в Словенії і вдома і прийшла до висновку, що навчання в Словенії вийде дешевше, ніж на батьківщині.

– Як відбувався процес вступу?

Наскільки я пам’ятаю, ми з мамою почали збирати документи після Нового року, тобто десь за півроку до початку навчання. Скористалися послугами компанії 2TM, яка допомогла нам з подачею документів і зі вступом в цілому. Мені здається, що мій університет прийняв усіх, хто хотів вивчати  обрану програму. Принаймні, всі, хто були зі мною в одній групі зі словенської мови, вступили туди, куди хотіли.

– Розкажіть нашим читачам докладніше про систему, за якою ви навчаєтеся.

– Навчання проходить за Болонською системою освіти, тобто ступінь бакалавра я отримаю за 3 роки. Оцінки за іспити варіюються від 6 до 10, а в кінцевому результаті кожен складений іспит «важить» певну кількість накопичувальних балів. Тобто, в кінці навчального року всі ці бали підсумовуються, і виходячи з отриманої суми і умов переходу на наступний курс, ви продовжуєте або не продовжуєте навчання.

– Які, на ваш погляд, ключові відмінності вітчизняної системи освіти від словенської?

– Звичайно, в європейських ВНЗ домінує диплом, який котирується по всій Європі, а також в університетах Болонської системи. Також мені здається, що тут йде менший акцент на оцінки, оскільки студенту досить просто здати всі іспити на «задовільно», тобто 6, і він без проблем перейде на наступний курс. Приваблює і те, що вчитися потрібно не 4, а 3 роки.

Також не можу не відзначити, що проведення сесій тут відрізняється від їх проведення у вітчизняних ВНЗ. Якщо учень не здав іспит під час зимової сесії, йому доведеться чекати рік, щоб його перездати.

Photo by Polina Avfukova

Мова

– Наскільки швидко вам вдалося подолати мовний бар’єр і опанувати словенською?

-За місяць до початку навчання я пройшла курси словенської мови в       Любляні – до цього я її абсолютно не знала. Напевно, через тиждень чи півтора я вже намагалася щось сказати в кафе, на вулиці або в магазині. Я вважаю, що саме це допомогло мені освоїти мову в досить короткі терміни.

– Ви пам’ятаєте, як пройшов ваш перший день у новій країні? Наскільки складним для вас виявився адаптаційний період?

– Я пам’ятаю свій перший день в Словенії, але не можу сказати, що він був якимось незвичайним. Хоча, зрозуміло, він був емоційно напруженим через зміну обстановки, від’їзду з дому і потрапляння у зовсім нове середовище. Благо, що в той момент зі мною поруч перебувала мама. Впродовж наступного місяця мій повсякденний режим був у форматі «курси-дім», і особливого задоволення від перебування в Любляні я не отримувала. Під кінець, якщо чесно, я втомилася від цього міста і хотіла швидше переїхати в Марібор, в якому до того моменту жодного разу не була.

Озираючись назад, скажу, що перші 2 місяці після початку навчання в університеті для мене стали психологічно найскладнішими, бо я була тут зовсім одна і мій рівень словенської мови ще залишав бажати кращого. Після Нового року я почала тісніше спілкуватися з однокурсниками, і з цього моменту мій рівень словенської почав рости швидше.

Висновок: з початку навчання шукайте місцевих друзів і постійно практикуйтеся в мові!

Звичайно, повністю уникнути мовного бар’єру в короткі терміни неможливо, людина все одно буде соромитися заговорити з носіями мови через страх бути незрозумілим або смішним. Але тут люди виявилися досить розуміючими і терплячими. Також в Словенії більшість жителів знають англійську мову, до того ж тут дуже багато туристів і студентів по обміну, тому англійська мова в країні повсюдно поширена. Перший час, коли я тільки намагалася говорити по-словенськи, співрозмовники самі пропонували перейти на англійську, щоб нам було комфортніше. Не було проблем на цьому грунті і в студентсько-викладацькому середовищі. Студенти самі підходять і пропонують допомогу, а викладачі ніколи не відмовляють зробити зайвий варіант іспиту англійською мовою.

– Зараз, через рік після переїзду, про які свої досягнення ви можете сказати?

-Я можу сказати, що я досить добре знаю словенську мову, але, як то кажуть, немає межі досконалості. Я буду далі розвиватися.

Photo by Polina Avfukova

Студентський побут

– Як ви харчуєтеся в Словенії? Чи є якісь знижки для студентів?

– Їжа тут дуже смачна. Знижок на їжу немає, але є студентські бони – система субвенцій, по якій частина студентського обіду оплачується державою. Я часто користуюся ними, адже студент отримує повноцінний комплексний обід (суп, салат, головне блюдо, воду і яблуко) за досить символічну ціну. В середньому студент доплачує за обід зі свого гаманця 3 €. Іноді я готую сама, але харчуватися по бонах виходить дешевше, ніж готувати вдома.

– Розкажіть, які правила використання бонів, чи зручно ними користуватися і чи багато місць, де студент може їх застосувати?

– На місяць студент отримує 21 бон. Ці субвенції доступні 2 рази в день, при цьому перерва між їх використанням повинен бути мінімум 4 години. Якщо студент не використовував всі бони в поточному місяці, вони не згорають, а переходять на наступний. У Маріборі, де я живу і вчуся, багато кафе, в яких діють студентські бони. Також є точки, де студент може отримати невеликий салат і бутерброд без доплати.

– А як справи з громадським транспортом?

– Під час проживання в Любляні я часто користувалася автобусом. Тут є ряд нюансів, незвичних для іноземця. Наприклад, ви не можете купити квиток безпосередньо у водія, оскільки в цьому місті існує єдина проїзна карта Urbana, яка купується в спеціальних місцях. На цю карту потрібно покласти гроші в автоматах або кіосках, і тільки після цього ви зможете скористатися громадським транспортом. Проїзд коштує 1,20 €, однак протягом 90 хвилин ви можете зробити пересадку без доплати. Це дуже зручно.

Також в Любляні існують станції з громадськими велосипедами. Взагалі, в Словенії дуже багато людей їздять на роботу на велосипедах. Це дуже популярний вид пересування. Чесно кажучи, не пам’ятаю, скільки коштує абонемент на ці громадські велосипеди, однак ціна доступна. Для їх оренди вам також знадобиться карта Urbana.

На жаль, в Маріборі такої опції з велосипедами немає. Але у мене немає і особливої ​​потреби в громадському транспорті, так як я живу в центрі міста, і до факультету мені йти близько 15 хвилин. Що стосується автобусів, то якщо не купувати спеціальний абонемент для студента, вони в Маріборі обходяться досить дорого. Ціна квитка у водія становить 2 €, і це тільки в одну сторону. Тобто, можливості зробити пересадку, як в Любляні, у вас не буде, і вам доведеться знову витрачати 2 €.

Робота

– Поговорім про роботу. У Словенії популярні студентські сервіси, за допомогою яких кожен бажаючий може знайти роботу. Чи маєте досвід у даному питанні?

– На даний момент я не працюю, але активно шукаю підходящі варіанти підробітку. Компанії пропонують студентам вакансії зі спрощеним графіком роботи, щоб вони могли поєднувати роботу і навчання. Наприклад, на моєму курсі велике число словенців підробляє в кафе, магазинах і на різних святах. Знайти підробіток можна завжди. Але, чесно кажучи, особисто мені було б важко працювати і вчитися на першому курсі. Якщо немає гострої потреби в грошах, то, на мій погляд, краще на першому курсі час цілком присвятити навчанню.

– Що, на Ваш погляд, дає студенту підробіток під час навчання?

– Безсумнівно, якщо студент починає підробляти, у нього з’являються свої «вільні гроші», які він може витратити на себе або відкласти в скарбничку. Тоді ти стаєш незалежний від батьківських грошей. Хочеться додати, що під час навчання добре б почати працювати в своїй профільній сфері, в якій ви б хотіли згодом знайти постійну роботу. Тобто, якщо ви вивчаєте програмування, тоді шукайте підробіток у сфері інформатики і програмування. Це дасть потрібний для вас досвід, а також «спрацює» на хороше резюме в подальшому.

Дозвілля

– Розкажіть, як студенти проводять свій вільний час і як проводите своє дозвілля конкретно ви?

– Марібор можна назвати студентським містом, в нашому місті весь час щось проводиться – свята, походи, вечірки, лекції та ще багато чого. Наприклад, навесні був організований захоплюючий похід для студентів на гору Pohorje.

Але зізнаюся, що особисто я в першому семестрі минулого року не особливо ходила на будь-які заходи – мені було не до них, оскільки мову я знала посередньо, а попереду були іспити. У другому семестрі ми часто ходили в гості до однокурсників або на якісь заходи, що влаштовуються студентськими організаціями. В основному, свій вільний час я проводжу або гуляючи по місту, або в гостях у друзів.

– Словенія дуже зручно розташована – вона межує і з Італією, і Хорватією, і з Австрією. Чи вдалося вам вже відвідати якусь із країн-сусідок? І взагалі, чи багато студенти подорожують?

– Безсумнівно, студенти активно подорожують, особливо під час літніх канікул. Багато хто їздить і по країні, адже сама Словенія має всі «дари природи». Можна піти в похід в гори або відправитися на море, поїхати на гірське озеро або відвідати карстові печери. Я побувала в усіх сусідніх країнах, проте не можу про себе сказати, що багато подорожую. Вважаю, що подорожувати потрібно компанією, а часу для пошуку такої компанії у мене поки немає.

“Другий дім”

– Перейдемо від навчання до простого життя за кордоном. Чи подобаються вам культура, спосіб життя, люди в Словенії?

– Так, мені подобається країна, і особливо мене вражають місцеві жителі. Вони дуже гостинні і уважні. Культура слов’янська, тому мені тут комфортно. Спосіб життя, звичайно, зовсім інший, ніж у звичному мені мегаполісі. Ніхто нікуди не поспішає, практично всі займаються спортом і ведуть активний спосіб життя. Один момент, до якого звикаєш дуже довго – це години роботи магазинів і супермаркетів. Тут все відкривається рано і закривається теж рано. Людині, для якої звично у себе на батьківщині піти вночі в магазин за чимось, доведеться купувати все вдень.

– Чи відчуваєте ви Словенію своїм «другим будинком»? Чи не виникали думки залишитися тут після навчання?

– Поки що все залежить від роботи. Якщо після університету я знайду тут добре оплачувану роботу, то цілком можливо, що залишуся.

– Багато студентів болісно переживають розставання з домом і сім’єю. Розкажіть, як часто ви бачитеся з рідними або, може бути, їздите додому? Чи є у вас рецепт, як менше сумувати від розлуки з батьківщиною і близькими?

– На початку інтерв’ю я вже говорила, що перші місяці після переїзду для мене стали найскладнішими – я дуже сумувала за домом і сім’єю. З мамою я бачуся приблизно кожні три місяці, а вдома буваю раз на півроку. Думаю, якщо ви будете більше часу проводити з друзями або на якихось заходах, то тоді у вас буде залишатися набагато менше часу на те, щоб сумувати за домівкою.

– На завершення нашої розмови хотілося б почути від вас якесь напуття або ділову пораду майбутнім студентам і тим, хто тільки приступив до навчання.

– Я раджу не соромитися говорити, тому що мова – це те, з чим людина стикається кожен день і без чого не може комунікувати з оточуючими. Не соромтеся просити допомоги в однолітків, адже їм, навпаки, цікаво дізнатися про вас більше і надати допомогу, якщо ви в її потребуєте. Будьте відкритими до оточуючих, тому що в Словенії всі люди відкриті. І ви не помітите, як настане той момент, коли словенці стануть приймати вас за «свого»!

– Дякую за докладне інтерв’ю! Бажаємо вам успіхів!

– Дякую!

Зв'яжіться з нами

та отримайте безкоштовну консультацію фахівця



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Напишіть нам!



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X

Напишіть нам!



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

х
Реєстрація на семінар в м. Харкові
×
Реєстрація на семінар в м Дніпро
×
Отримати консультацію

x

Напишіть нам!



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

×
Надіслати посилання на e-mail


x

Зв'яжіться з нами

та отримайте безкоштовну консультацію фахівця



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X
Отримати консультацію

Напишіть нам!



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

x