Наша сьогоднішня співрозмовниця – Наталя Мойсеєва, студентка другого курсу англомовної програми «Digital Arts and Practices» університету Нової Гориці. На батьківщині, в Санкт-Петербурзі, дівчина закінчила Російський коледж традиційної культури за спеціальністю «Туризм», а два роки тому приїхала до Словенії. Спочатку Наталя вступила до університету Любляни на програму «Маркетинг», проте потім перевелася в університет Нової Гориці на творчу спеціальність. У бесіді з журналістом 2ТМ дівчина розповіла про свій досвід навчання в Любляні і Новій Гориці, давши практичні поради майбутнім студентам щодо адаптації, освоєння словенської мови та працевлаштування.

Photo: © Natalia Moiseeva

– Наталя, добрий день! Розкажіть, як ви прийшли до думки здобути вищу освіту не на батьківщині, а в Європі?

– Добрий день! Життя за кордоном мене почало приваблювати ще в шкільному віці – після того, як я здійснида тур по Європі. Люди, атмосфера і життя там здалися мені такими незвичайними … Минуло досить багато часу, і я повернулася до цієї думки вже предметно. Мама мене підтримала, і ми стали обмірковувати варіанти мого навчання в Європі після закінчення коледжу. Під час навчання в коледжі я дуже захопилася англійською мовою. Це мені дозволило освоїти мову за два роки, і в результаті сподвигло на відкриття нових горизонтів – таких як навчання за кордоном.

– А чому Ваш вибір припав саме на словенські ВНЗ?

– Спочатку я планувала поїхати до Фінляндії. Все-таки Європа, але в той же час поруч з будинком. Однак за рік до мого вступу ціни на здобуття вищої освіти там дуже злетіли, і ми вирішили пошукати інші варіанти. Моя мама стала вивчати відео на YouTube про імміграцію та навчання за кордоном, і Словенія була одним з лідерів серед росіян в даному питанні. Так і відбулося знайомство з цією країною. Спочатку я поступала в Любляні: саме там я знайшла підходящу мені програму англійською мовою, оскільки словенську я не знала.

– Як проходив вступ? Чи виникали якісь труднощі?

– Вступ відбувся спокійно, без нервів. Ми звернулися до фірми 2ТМ за допомогою, вони прислали список необхідних документів, які ми зібрали і відіслали. Саме мені потрібно було написати мотиваційний лист та заповнити заявку для вступу. Весь процес зайняв приблизно 2-3 місяці. Труднощів не було, оскільки я робила все вчасно. В цілому досвід співпраці позитивний. Зізнаюся, що у мене досить складний характер, але співробітники 2ТМ знайшли підхід до мене і грамотно виконали свою роботу.

– Ви сказали, що вступали на англомовну програму, оскільки словенську на той момент не знали. А як справи зі знанням мови на даний момент?

– Словенську мову я вивчаю, скажімо так, для загального розвитку. На першому курсі навчання я освоїла всі необхідні для життя слова: назви продуктів, вітання, а також назви документів. Думаю, що зараз у мене рівень «beginner». Викладач спілкується з нами англійською мовою, але іноді переходить на словенську. Дуже часто буває, що словенські слова схожі з російськими, але, на жаль, вони не завжди збігаються за змістом. До речі, для іноземних студентів організовані безкоштовні курси словенської мови при університеті. Думаю, це хороша можливість для іноземних студентів як мінімум ознайомитися з цією мовою. І, звичайно, щоб побороти мовний бар’єр, треба спілкуватися, іншого виходу немає. Спочатку я дуже переживала, що всі будуть помічати мій акцент, помилки або те, як я повільно кажу, але насправді ви від цього стаєте тільки цікавіше, такою собі «дивиною». Відразу починається: «Як тебе звуть?», «А ти звідки?», «Чому Словенія?», «Тобі тут подобається?» І так далі. Приготуйтеся відповідати на ці питання, тому що ви їх дуже часто будете чути під час навчання.

– Був потрібен під час вступу сертифікат про знання англійської мови?

– Насправді, я здивувалася, коли дізналася, що університет не вимагає підтверджуючого документа (сертифіката або диплома) про знання мови. Причому це відноситься як до англійської мови, так і до словенської. Сама я розуміла, що на економічному факультеті ВНЗ англійська повинна бути на високому рівні, щоб я могла розуміти лекції, писати тести та іспити і в результаті захистити дипломну роботу. На мій погляд, для комфортного навчання англійською мовою ваш рівень повинен бути між B2 і C1.

– Розкажіть докладніше, як вам вдалося опанувати англійську, і що б ви могли порадити тим, хто тільки починає її вивчати?

– Як я вже говорила, англійську я вивчила сама, без курсів і репетиторів і в досить короткі терміни, хоча не ставила собі такого завдання. Мені допомогли серіали, які дали мені набір лексики зі всіляких сфер життя, починаючи від медицини і закінчуючи політикою. Зараз я вільно читаю книги англійською, щоб підтримувати і покращувати лексичну і фонетичну складову моїх знань.

Моя порада – якщо ви любите дивитися фільми або серіали, дивіться їх на мові оригіналу; якщо ви любите читати книги, читайте теж на мові оригіналу. Крім того, оскільки ми живемо в століття високих технологій, вам не важко буде знайти спеціальні сайти для вивчення іноземної мови.

– Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від навчання на програмі «Маркетинг» в університеті Любляни. Чому ви вирішили змінити спеціальність і ВНЗ?

– Перший курс був спрямований в основному на вищу математику, економіку, бухгалтерію, статистику та право. Лекції проходять у великих, просторих аудиторіях, з великим екраном, на якому професор демонструє презентацію і все детально пояснює. Тут існують дострокові іспити «midterms». Це міні-тести або якісь роботи, що допомагають підготуватися до іспитів в кінці семестру. Самі іспити досить складні, потрібно попрацювати, щоб їх здати. Зачіпаються всі теми, які були протягом семестру. У вашому розпорядженні будуть підручники, презентації, ваші замітки і постійно діюча електронна пошта професорів. І так, списувати строго заборонено, всюди ходять перевіряючі і стежать за цим.

Освіта, яка тут дається, – високого класу, нічого не скажеш. Відразу видно, що професори люблять свою роботу і спеціальність, яку вони викладають. Якщо є якісь питання, то вони з радістю дадуть відповідь, як особисто, так і поштою. Однак, на жаль, як такого «Маркетингу» я на програмі не застала. Перший курс був спрямований на глибоке вивчення економіки. Я зрозуміла, що особисто я не хочу цим займатися, це «не моє», і тому вирішила поміняти програму. І я рада, що усвідомлення цього прийшло до мене вчасно.

– Що ви вивчаєте тепер, яких фахівців готують на вашій програмі? Якою мовою проходить навчання?

– Тепер я вивчаю «Комп’ютерне мистецтво і практики» (Digital Art and Practices) в університеті Нової Гориці – тільки тут ця програма є англійською мовою. Я вибрала напрями «Кіномистецтво» і «Фотографія». Також тут навчають на програмі «Анімація». Наскільки я знаю, це єдиний університет в Словенії, де ви можете зануритися в комп’ютерне мистецтво.

– Наскільки допомагає держава студентам в Словенії? Особисто ви відчуваєте на собі цю підтримку? У чому вона полягає?

– Скажу чесно, на мій погляд, відчувається не дуже. Звичайно, є бонуси на їжу – бони, а також знижки в кіно, музеї. Але в іншому, звичайно, іноземному студентові доводиться непросто. Період обробки і винесення рішення по видачі ВНЖ у мене затягнувся до 3 місяців. Для деяких студентів це не критично, але моя ситуація особлива. Справа у тому, що мій факультет знаходиться на території іншої держави, і за існуючими правилами, поки у мене немає постійного місця проживання, я не можу покинути територію Словенії. Однак в результаті питання було благополучно вирішено.

Що стосується студентських бонів, то це приголомшлива система, яка дозволяє харчуватися в ресторанах і кафе з великою знижкою. У Любляні є пара місць, де взагалі можна пообідати безкоштовно. В середньому будь-який обід, що включає в себе салат, гаряче, суп і воду, обійдеться в 2,50 євро. Порції – просто гігантські, так що у мене завжди з собою контейнери, і я беру з собою те, що не змогла з’їсти, російська душа! (Посміхається – ред.). Щодо стипендії я не знаю, як і про квоти на проживання в гуртожитках. Але моя подруга з Молдавії отримала знижку у 50% на навчання через хороше навчання.

– Вам уже довелося пожити в двох містах цієї країни – Любляні і Новій Гориці. Які у вас враження від них?

– Враження приголомшливі. На мій погляд, Любляна більш хаотична, а Нова Гориця – місто спокійне і умиротворенне. У Любляні, природно, більше можливостей кудись сходити, «розвіятися». Нова Гориця цікава тим, що знаходиться на кордоні з Італією, що в моєму випадку дозволяє мені жити і вчитися у двох різних країнах. Це, звичайно, здорово! Природа в цьому місті приголомшлива: недалеко від моря і набагато тепліше, ніж в Любляні. Подорожувати можна як з Любляни, так і з Нової Гориці. У першому випадку це аеропорт або Flixbus, які ходять куди завгодно, іноді можна «зловити» дуже дешеві квитки. А з Нової Гориці вся Італія – ​​як на долоні.

– Наскільки великі відмінності життєвого укладу тут у порівнянні з вашим рідним Санкт-Петербургом?

– Перше, що кидається в очі в Словенії, – люди нікуди не поспішають і всі питання вирішують спокійно, без нервів. Також я ніяк не можу звикнути до того, що людей тут в рази менше. І ще мені дуже подобається, що в Словенії стежать за екологією. Я вже настільки звикла сортувати сміття і не користуватися пластиковими пакетами, що коли приїжджаю додому, то просто сльози навертаються. Мені б дуже хотілося, щоб в Росії так само дбали про природу.

– Як влаштований тут ваш побут? Де ви живете, як проходив процес пошуку і знімання житла?

– У Любляні гуртожиток знайти складно, особливо іноземцям. Тому я знову-таки звернулася в 2ТМ, щоб вони допомогли мені з пошуком кімнати в квартирі. Мені дуже пощастило: я жила в трикімнатній квартирі, де я займала одну кімнату, француженка – іншу і молода словенська пара – третю. Ми дуже здружилися і досі спілкуємося. Коли я переїхала в Нову Горицю, виникли складнощі, тому що в Словенії завжди перші в черзі на житло – словенці. Але удача мені знову посміхнулася – я отримала мало не останнє ліжко в кімнаті на двох. Характерами з сусідкою ми не зійшлися, і було дуже важко. Але потім я домовилася з іншим гуртожитком, щоб на мене забронювали одномісну кімнату на наступний рік, і зараз я – щаслива володарка окремої кімнати. Як і всюди, кухня, душ і туалети тут загальні. Спочатку було не дуже комфортно, але зараз я звикла і відчуваю себе майже як вдома.

– А взагалі, наскільки дорого обходиться студенту проживання в Словенії? Чи вдається мати різноманітне дозвілля, подорожувати?

– Не скажу, що тут дешево жити. Кімната в Любляні коштувала 200 євро в місяць плюс комунальні послуги від 30-50 євро, в залежності від сезону. Перший гуртожиток в Новій Гориці за двомісну кімнату мені коштувало 145 євро. Зараз моя одномісна кімната коштує 160 євро. Що стосується витрат в цілому, то для комфортного життя 400-500 євро вистачає «позаочі». У Новій Гориці мені подобається більше – може, тому, що я кайфую від навчання і приголомшливих людей поруч. Тим більше, що, якщо мені потрібно поїхати в Любляну, це займе всього годину на машині. У мене є знайомі, у яких свій автомобіль, так що подорожуємо ми часто і виходить це недорого. Ми вже об’їздили майже всю Словенію, Італію та Австрію.

– Чи стикалися ви з темою заробітчанства? Чи доводилося вдаватися до послуг Студентського сервісу?

– У кінці першого року навчання я втратила гаманець з ВНЖ, кредитними картками, студентським квитком і готівкою. Мама мені прислала нову карту, але оформлення ВНЖ коштувало 120 євро, так що я вирішила сама заробити. Пішла в Студентський сервіс, вони допомогли з документами, і я знайшла роботу буквально на наступний день. Прибирала кабінети на математичному факультеті мого університету. Втомлювалася дуже, і поєднувати роботу з навчанням на першому курсі я, звичайно, не радила б. Але платять дуже добре (якщо ти резидент республіки). Мені про це сказали тільки перед тим, як віддати зарплату. Не знаю як у інших, але у російських студентів забирають 40% податків – частина Словенії і частина – Росії. Я отримала свої чесно зароблені 140 євро, зробила ВНЖ і полетіла додому. Пізніше я дізналася, що в кінці року можна подати заявку і частину відсотків повернуть. Але докладніше я про це не взнавала.

Зараз я іноді підробляю фрілансом. Роблю відео і фото на замовлення. Рідше, ніж хотілося б, тому що часу поза університетом дуже мало. Ми постійно займаємося якимись проектами.

– Яке ваше коло спілкування тут? Хто ваші друзі, як ви проводите дозвілля?

– У мене є чудові одногрупники, з якими ми проводимо багато часу разом. Також я знайшла тут тенісний клуб, і вийшло так, що я займаюся в ньому безкоштовно. Взагалі, коло спілкування тут залежить виключно від вас, оскільки життя тут починається «з чистого аркуша». Потрібно цікавитися всім, спілкуватися з людьми, і перед вами відкриються незвичайні можливості. До речі, в Любляні було багато російськомовних хлопців, тільки в одному університеті – 5 дівчат, яких я знала особисто, плюс ще на інших курсах. Як тільки я чула російську мову на вулиці, відразу підходила знайомитися. Один раз зустріла дівчину-блогера, завдяки якій моя мама зацікавилася Словенією. Ми з нею дуже душевно поговорили. У Новій Гориці ж – зовсім навпаки, з російськомовних нікого немає, що мені теж дуже подобається. Тут я говорю більше англійською, на відміну від Любляни, де у мене було в основному російськомовне коло спілкування.

– Як часто вам вдається бувати вдома? І чи підтримують вас ваші рідні та петербурзькі друзі у зробленому виборі?

– Зазвичай я буваю вдома тільки влітку, але в цьому році мені вдалося вибратися на зимові канікули, чому я безмежно рада. Всі мене підтримують, більш того – навіть хочуть до мене переїхати.

– Хотілося б почути ваші поради майбутнім студентам про те, як успішно пройти адаптацію на новому місці, в новій країні.

– Знаєте, адаптація у всіх проходить по-різному і залежить від конкретно взятої людини. Комусь в новій обстановці, далеко від дому буває дуже сумно, комусь – навпаки. У мене бували різні дні, але найголовніша порада, яку я могла б дати, – потрібно виходити зі своєї зони комфорту. Більше розмовляти з людьми, цікавитися чимось новим, розвиватися і нічого не боятися.

– На закінчення хотілося б запитати у вас, чи маєте ви намір продовжувати навчання після бакалаврату в магістратурі? І де ви бачите себе після отримання диплома – як в плані професії, так і місця проживання?

– У майбутнє я поки не заглядаю. Наступного року планую поїхати навчатися за обміном і закінчити університет. Але впевнена, що назад в Росію не повернуся, особливо тепер, коли бачу стільки можливостей і перспектив, що існують за кордоном.

– Наталя, спасибі за розмову! Бажаємо вам удачі!

– І вам спасибі!

Питання ставила Поліна Авфукова

Безкоштовна консультація фахівця

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!


ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ НА КУРС:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

х

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ НА СЕМІНАР:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

×
Отримати консультацію

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

x

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

×
Надіслати посилання на e-mail


x

Зв'яжіться з нами

та отримайте безкоштовну консультацію фахівця



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

x