«То ж, я блокнот дістав, малюю йому: «Я – Алекс». Він посміхнувся, мені своє ім’я написав. Я йому малюнками пояснив, що я мандрівник, а він мені – що він біженець. А потім намалював, що поруч у церкві можна безкоштовно поїсти, запросив мене на обід».

Іноді люди з’являються зовсім несподівано. У такі моменти дуже чітко усвідомлюєш, що саме з таких ситуацій й виткане полотно життя: дивних, часом – гротескних, проте таких, що завжди лишають по собі слід. До Словенії ніхто не потрапляє «просто так»: за кожним при- або переїздом стоїть історія. Наша скарбничка поповнилася ще однією.

На цей раз все почалося із спілкування в групі ВК, що переросло в інтерв’ю по телефону, а згодом – в особисту зустріч. З Алексом Анушкіним ми говорили про волонтерство, подорожі та шляхи – у найширшому сенсі цього слова.

– Алекс, яким вітром в Маріборі?

– Взагалі я з Мінська, з Білорусі. Приїхав до Словенії за програмою EVS – тобто як волонтер. В кінці жовтня їду назад, а так виходить я в Словенії вже 8 місяців.

– А чому саме Словенія?

– Рішення поїхати до Словенії було досить спонтанним. Я швидше обирав проект, аніж країну для волонтерства. Однак коли приїхав, зрозумів, що ця країна – просто якийсь незвіданий рай. Гори, ліси, поля, луки, озера, навіть свій шматочок моря – і все знаходиться в двогодинній доступності на автомобілі! Екологія на рівні, люди доброзичливі, знають англійську. Балканська кухня – рай для м’ясо- та булкоїдів.

Алекс и его дороги

– Волонтериш – де, навіщо, як?

– Працюю з дітьми та молоддю. Недалеко від центру Марібора є місце під назвою Adventure playground – словенці ще ласкаво називають його Doži. Офіційно ця «дитяча площадка» призначена для дітей від 1 до 18, проте за фактом виходить, що зазвичай у нас тусуються хлопці від 3 до 13 років.

– Що це таке – Adventure Playground?

– По суті це місце, де діти вчаться… життю, чи як краще висловитися? Дійсно, життю, проте через гру, слідуючи концепції Learning by doing. Це майданчик розміром десь з 2/3 футбольного поля, на якому є різні «точки», такі собі «станції», де діти займаються тією чи іншою активністю. В одному «куточку» вчаться розводити багаття, в іншому – робити щось із дерева. Вони також можуть тут спробувати спекти хліб, картоплю в мундирі або засмажити кукурудзу з каштанами, а в майстерні «Будівництво» – побудувати свій власний будинок з дерева та підручних матеріалів. Ще у них є свій міні-садок, де вони можуть спостерігати за процесом вирощування рослин та навіть брати в цьому безпосередню участь!

Adventure Playground

– Звучить дуже схоже на систему Монтессорі.

– Так воно і є. Наразі в Європі навчання через гру стало просто нереально популярним. Але ідея саме нашого майданчика – щоб діти змогли приходити поспілкуватися, пограти разом на свіжому повітрі, оволоділи якимись базовими навичками та нарешті відірвалися від своїх гаджетів та соціальних мереж. І щоб їм самим було це цікаво.

– А окрім «розвивалок», що ще є на майданчику?

– Ой, та купа всього! У нас там і теніс, і бадмінтон, і зони відпочинку. Це, по факту, таке ігрове середовище, де діти почувають себе комфортно, спілкуються, взаємодіють один з одним.

– Яка твоя роль у цьому процесі?

– У моїй ролі є навіть назва – «Playworker». Моє завдання – організувати процес гри, підготувати всі необхідні реквізити, але не втручатися у саму гру, поки не покличуть; дати дітям самим проявляти ініціативу та креатив. Найголовніше – не заважати їм грати. Якщо покличуть приєднатися – приєднуватися; допомагати, радити, якщо щось не зрозуміло, але не втручатися в процес без необхідності.

Playworker

– Як ви спілкуєтесь?

– Англійською – це робоча мова. Хоча словенський, звичайно, досить простий для російськомовних. Просто у мене, чесно кажучи, немає мотивації його цілеспрямовано освоювати – я не збираюся залишатися в Словенії назовсім.

– Чому?

– Хочу рухатися далі. Хочу поїхати до Азії. Хочу поїхати до Штатів. Я ще багато де не був. Хоча, звичайно, я став ніби «забитим» Словенією, з цим нічого не поробиш. Я точно розумію, що це країна для життя. Аби заводити сім’ю, ростити дітей – це, безперечно, ідеальне місце.

– А що не подобається та зупиняє від переїзду просто зараз?

– Ну, це у мене є така особливість: мені не вистачає движухи великого міста. У нас в Мінську живе більше 2 млн., а тут стільки ж – у всій Словенії. Але з іншого боку, прекрасні Загреб, Грац, Будапешт та Тріест – зовсім поруч, так що з’їздити розвіятися – не проблема.

– Повернемося до дітей. Чи не складно з ними цілий день?

– А я не цілий, я проводжу лише 6 годин та й не кожен день. Також у мене вже є досвід роботи з дітьми – у свої 18 я був вожатим у дитячому оздоровчому таборі «Зміна» в Анапі. Крім того, у мене є молодші брат та сестра, а ще так якось склалося, що в один момент свого життя я став LEGO-інструктором. Тобто ми говоримо про ось ці спеціальні набори LEGO, з яких можна збирати простеньких роботів.

– Ти приїхав з прокачаними навичками 🙂

– Можна і так сказати, так. Діти ж відчувають, цікаво дорослим з ними чи ні. Мені ось з ними цікаво, тому особливих проблем не виникає. А взагалі я зрозумів, що діти, за великим рахунком, скрізь однакові – що тут, що в Росії, що в Білорусі.

– Та годі?

– Ну серйозно. Єдина відмінність – деякі діти тут вже в 5-6 років вільно переключаються на англійську мову. А ще вони більш вільні, чи що… точніше, не так: вони менш затиснуті.

– Далі що збираєшся робити?

– Додому їхати (сміється). Збираюся проїхати більшу частину Балкан.

– На чому?

– Як доведеться. Частину шляху – на поїзді, частину – автостопом, частину – пішки, частину – на автобусах. Я вже був в Сербії, хочу повернутися. Треба б заїхати до Боснії.

– Чому б тобі просто не купити квиток на літак?

– Я ж мандрівник. Початківець, звичайно, проте все ж мандрівник. Справа не в тому, щоб досягти пункту призначення, а в тому, як це зробити.

Я же путешественник.

– Тобто тобі сама дорога важливіше за мету, я правильно розумію?

– Не зовсім. У будь-якій подорожі важливо мати мету. Ось тобі байка до теми. Оскільки більшість моїх подорожей досить бюджетні, то жити в готелях мені немає сенсу. Я користуюся каучсерфінгом. Це як перевози до Словенії (система поділу вартості бензину з попутниками, car sharing service, – прим.ред.), тільки гості займають місце не в чиїйсь машині, а в чиїйсь квартирі. Відповідно, сам я теж намагаюся бути хостом, тобто приймаючою стороною, у міру можливостей …

– Переб’ю. А це не небезпечно?

– Тут як сказати. У кожного гостя та хоста є свій профіль. Він повинен бути заповнений по максимуму, відгуки повинні бути якісь, фотографії… Тобто зазвичай можна скласти досить повне уявлення про людину, яку приймаєш або до якої їдеш. Але, зрозуміло, краще завжди мати план Б в голові.

– Що, були казуси?

– Були, але тоді у мене стався когнітивний дисонанс у хорошому сенсі. Тобто я очікував гіршого, а в підсумку познайомився з дуже цікавим персонажем.

– Давай повернемося до теми про шляхи та цілі.

– А, так, звичайно. І ось, хостів я одного баварця, Симона, вже будучи в Маріборі. Уявляєш, у людини – мрія: дістатися з Німеччини до Таїланду на велосипеді та зустріти там Новий Рік! 20 000 кілометрів треба проїхати. Так ось, говорили ми якось із ним, та сказав він цікаву штуку. Шлях – важливий, але по-справжньому цікавого шляху не вийде, якщо не буде, заради чого його проходити. Інакше є великі шанси зійти з дистанції.

– Так що ж головне у подорожі?

– Ти знаєш, мені здається, що люди. Люди, яких я б ніколи не зустрів, якби не вирушив у подорож. Події, які ніколи б зі мною не сталися, якби я одного разу не вийшов на трасу та тупо не підняв руку великим пальцем вгору.

– Романтика!

– Найчастіше, знаєш, досить своєрідна. У подорожах класу не-люкс дуже швидко дорослішаєш, а ще швидше починаєш цінувати такі речі, як, наприклад, помитися, поспати в ліжку, посидіти в теплі.

– Але куди ж без комарів та каменів під ребрами?

– Так, дійсно, нікуди. Ось зараз з тобою розмовляємо – прямо картинка спливла. Словенія, скелясте узбережжя, двомісна вірна моя червона палатка; пляшка сухого, шматочок сиру та багет. Море приймає в себе західне сонце, та промені, переливаючись, ковзають по водній гладі. Поруч – рідна людина … І більше нічого не треба.

– Як чудово! Розкажи про самий дивний момент у своїй подорожі?

– Тобі про дивний або про неприємний?

– Про обидва.

– Ну, дуже мені запам’яталося, коли я робив свій міні-євро-тріп та вже повертався через Трієст до Коперу, а звідти, за планом – до Марібора. Тільки ось в Трієсті, так вже вийшло, я застряг. Ніч, проливний дощ, якась заправка, ні однієї людської істоти на вулиці. Туга зелена. Так відразу зрозумів, що скучив за малими своїми, по родині. Добре, що знайшов вай-фай, зміг хоч зателефонувати рідним. А потім зовсім несподівано зустрів стару подругу, та останні 2 години були абсолютно «придатними».

Алекс и его дороги

– А про дивний?

– А це як раз про того хоста, у якого я гостював в одному зі своїх улюблених міст – в Будапешті. Я вже тоді, насправді, зневірився знайти собі якийсь притулок, як ось з ним списався. Думаю – ну буде на самий крайній варіант, вже дуже дивні у людини фотографії були. Лисий мужик якийсь, дивна обстановка. Ну, робити нічого, поїхав. Ти уявляєш! У нього в квартирі постійно хтось гостює, він уже завзятий хост. Ходить по місту босоніж та плювати хотів на те, як на нього люди дивляться. Пішли з ним на гору підніматися – мені соромно було, я начебто в непоганий кондиції, а він все одно на неї аж вибіг. Я ось тобі навіть більше нічого й не розповім про нього. Там про відчуття все.

– Відчуття…

– Відчуття свободи. Абсолютно вільна людина. Чи то блаженний, чи то освічений. Так що – так, це все – про людей, ситуації та місця.

– Розкажи ще про ситуації.

– Сиджу в МакДональдсі десь в Європі. Пом’ятий – жах, не спав кілька ночей нормально, не мився кілька днів. Зарослий, втомлений, сиджу на підлозі у єдиної на весь заклад розетки. Навпроти мене, помічаю – сидить людина, ну видно, що у важкій життєвій ситуації. Довго сиділи так, потім, думаю – дай поговорю. А він ні бум-бум по-англійськи. То ж, я блокнот дістав, малюю йому: «Я – Алекс». Він посміхнувся, мені своє ім’я написав. Я йому малюнками пояснив, що я мандрівник, а він мені – що він біженець. А потім намалював, що поруч в церкві можна безкоштовно поїсти, запросив мене на обід.

– І ти пішов?

– А це ось тобі про ситуацію. Що він, що я в той момент мало чим різнилися, хіба що тим, що у мене шмотки дорогі були та прибамбаси всілякі. І, власне, це все. Чим я краще за нього? Чим він гірший за мене? Та нічим. Просто дві людини в різних ситуаціях, але в приблизно одному стані. Просто так буває, так.

– Який момент найбільше любиш в подорожах?

– Ти знаєш, напевно – повернення додому. Я вже майже 8 місяців провів в Словенії, я геть «забитий» цією країною. Я в неї закоханий, сюди потрібно приїжджати, сюди потрібно повертатися, але я вважаю, що яким би не було чудовим те чи інше місце, це все, насправді, не про місце. Якщо у мене хороші стосунки з родиною та друзями, я займаюся улюбленою справою, я здоровий та перебуваю в балансі з самим собою, то локація стає всього лише локацією. Точкою на карті. А все найважливіше – завжди з тобою, всередині. І краще дома немає нічого на світі.

Безкоштовна консультація фахівця

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ НА КУРС:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X

Зв'яжіться з нами:


Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

х

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ НА СЕМІНАР:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

×
Отримати консультацію

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

x

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

×
Надіслати посилання на e-mail


x

Зв'яжіться з нами

та отримайте безкоштовну консультацію фахівця



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

X

Зв'яжіться з нами:



Політика захисту персональних даних

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

Установка цього прапора обов'язкове для відправки повідомлення!

x