Діалекти словенської мови – її багатство

В кожному селі – свій говір, в кожному будинку – своя вимова, у кожної людини – свій ідіолект.

Словенська мова – одна з найменших південнослов’янських мов за географією поширення та кількістю носіїв, але вона має найбільшу кількість діалектів – близько 50, які об’єднані в 7 діалектних груп.

Vsaka vas ima svoj glas

Відомі словенські діалектологи (Рамовш, Логар та Ріглер) виділяли приморський, каринтійський, гореньский, ровтарський, доленьский, штирійський та паннонський діалекти. Граматика Йоже Топорішича виділяє ще один – кочевський – відносно молодий та дуже змішаний. Також відомо багато субдіалектів, місцевих говірок або їх варіантів, які навіть не є мінімальною діалектною одиницею. Їх представником може бути навіть конкретний носій мови на певному етапі життя.

Розмова зі справжніми носіями говірок, що живуть сьогодні в різних регіонах Словенії, дозволяє познайомитися з живим місцевим діалектом мови. Мешканка Примор’я з Нової Гориці сказала б: «Dəns ponwoči səm skwəzi wakno vidla Božičkav sankə, puhnə daril» («Сьогодні вночі з вікна я бачила сани Санта Клауса, повні подарунків»). Приморський діалект з домішками італійської мови звучить дуже мелодійно; йому притаманний так званий гортанний h або ɣ (наприклад, noɣa замість noga); для нього також характерні особливі форми дієслів (delaste).

«Ej, čuj, dans ponoči, ne, te pa (sn) skoz okno vidla, kak je Božiček pərpelo darile», – сказала б штірійка з Марібора. Ця діалектна група знає, наприклад редупликацію (toti), а дієслова двоїстого числа відмінюються з -m (delama). Дієприкметники минулого часу чоловічого роду штирійці завершують закінченням -o (prpelo, zaslužo). Наприклад, «drevi» замість «o drevesu» та «uhi» замість «o ušesu», а нейтральний голосний звук вимовляють як довгий та широкий e (pês, навіть – s pêsom).

Vsaka vas ima svoj glas

Горенька з Бохіньска-Бела промовила б: «Dons punoč skoz vokn vidla Bužičkove sani, pouhne dariv». Гореньский діалект маскулінізує середній рід (okən), тобто – переводить іменники середнього роду в чоловічий рід. Так само як карінтійці вони, як правило, «швапають», – тобто «вакають» (səm vidwa) – -l- перед o або a змінюють на -w- (dewawa замість delala). В Бледі ще сьогодні так називають хлопця, який зустрічається, наприклад, в Халозах. Гореньский діалект  має дуже схоже фонетичне сприйняття з доленьским діалектом з тією лише різницею, що белокраїнці, наприклад, в Чрномелі «dns ponoči» дивляться «čez okno». Зазначені діалектні групи довгий час розвивалися разом, проте гореньский діалект – твердіший й має більш чіткий ритм, а доленьский – розтягує слова та є більш мелодійним.

Vsaka vas ima svoj glas

Дуже специфічні й каринтійські діалекти, які містять дифтонги (наприклад, muost), які переважно «швапають» та «штекають» (ставлять š перед вказівними займенниками, наприклад, šəta замість ta). Північний похорський діалект з Ловренц-на-Похорьє принципово не «швапає», й ми можемо почути: «Nes večer sn vuntan skoz akno vidwa od Božičeka sanke s puno paklami». Саме завдяки змішуванню з іншими мовами та периферійними говорами деякі каринтійські діалекти, наприклад, рожанський та зільский, або літоральна приморсько-резьянска мікромова представляють винятковий інтерес.

Vsaka vas ima svoj glas

Є по-своєму унікальними й паннонські діалекти – як прлешкий, так і прекмурский, які розділяє річка Мура. Паннонці звук u змінюють на ü (čüje), а кінцевий звук -m змінюють на -n (sedin), а місцями зустрічається тверда відміна прикметника (leipoga). Прекмурці ж використовують дифтонги (mlejko, skouz). Таким чином, прекмурка з Мурска-Соботи сказала б: «Gnes vnoči san skouz okno vijdla Božičekove sanke, pune daril».

В словенських діалектах слово okno, як правило, має середній рід. Лише місцями у всіх числах воно змінює рід на жіночий, наприклад, в Штирії – «imamo nove okne», тоді як в деяких гореньских субдіалектах однини воно змінюється на чоловічий рід, наприклад, «tist oken». В Штирії зустрічається вузький звук o, тобто ókno, тоді як в літературній мові, а також в інших говірках в однині використовується широкий ô. Деякі приморські, ровтарські та гореньскі прислівники мають протетичний звук v, тобто приголосний, який з’являється перед голосним на початку слова для полегшення вимови (наприклад, wakno замість okno), тоді як рожанський діалект каринтійської групи діалектів має протетичний h (наприклад, hovs замість oves).

Джерело: rtvslo.si