Єва Черінь, магістр наук про бізнес, Факультет економіки Університету Любляни

Текст інтерв’ю даний з незначними скороченнями.

Єва Черін
Підрозділ: Факультет економіки
Вік: 27
Сфера роботи: маркетинг, продажі, реклама

 

Єво, чим Ви наразі займаєтеся?

Я працюю на приватному підприємстві, яке пропонує інноваційні медіа комунікації. Як маркетолог я переважно займаюся маркетингом зовнішніх рекламних об’єктів. Це – моя перша постійна робота.

Як Ви знайшли цю роботу, якою була процедура?

Я працевлаштувалася за геть звичайною процедурою. Я знайшла оголошення про вакансії через CERŠ – Центр з питань консультування і розвитку студентів Факультету економіки в Любляні. Ще під час навчання я внесла свої дані до бази Факультету економіки, оскільки роботодавці часто шукають нові, молоді й освічені кадри саме через Університет, тобто через конкретний факультет і його компетентні служби. Вакансія відкрилася напередодні нового року (в грудні 2015 року), потім я зареєструвалася і пройшла чотири раунди співбесіди. Наприкінці січня 2016 року роботодавець прийняв рішення на мою користь.

Чи є у Вас, як у початківця співробітника, куратор на підприємстві? Будь-хто персонально відповідає за Ваше введення в курс справи?

Звичайно, під час всього введення в справи компанії мною керують і спрямовують, у першу чергу, директор з продажу і ментор (тренер). Мою роботу ведуть директор з продажу, виконавчий директор і ментор. Окрім них, я можу радитися з іншими співробітниками. Під час навчання я вже отримала певний досвід роботи в сфері продажів, але, незважаючи на це, мені ще треба багато чому навчитися, тому без порад і вказівок досвідченіших колег мені не обійтися. Але я переконана, що саме ці, вже отримані мною практичні навички, значною мірою зумовили той факт, що рішення було ухвалено на мою користь.

 

За освітою Ви – економіст …

Так, я закінчила магістратуру за Болонською системою на Факультеті економіки Університету Любляни. Бакалаврат за Болонською системою я закінчила на Факультеті організаційних наук у м. Крань.

Як проходило Ваше навчання, тобто, який був стиль Вашого навчання?

Навчання на бакалавраті і в магістратурі я продовжила собі за допомогою трудового стажу. Я зробила це не через лінь, але з розрахунком. Того навчального року я, в першу чергу, хотіла отримати певний практичний досвід роботи, а лише в другій його половині написати підсумкову роботу, спочатку – дипломну, згодом – магістерську. Наприкінці навчання на бакалавраті я працювала через студентський сервіс і набула досвіду в маркетинзі, який мені сьогодні дуже на руку. По завершенні навчання в магістратурі, я зробила більш екстравагантний вибір і захотіла спробувати себе в ролі волонтерки, і мій життєвий шлях привів мене до тримісячної волонтерської роботи в Гані. Таким чином, моє навчання тривало трохи довше, але за розумної причини і з доданою вартістю. Я отримала новий досвід, корисний для майбутнього життя.

 

Як Ви визначилися з вибором навчання в магістратурі, що було для Вас важливо?

Після закінчення бакалаврату я хотіла продовжувати навчання, оскільки мене дуже приваблював закордон (зокрема, навчання за кордоном), а також тому, що бачу більш привабливим чинником для роботодавця дві різних отриманих кваліфікації. На бакалавраті я ще серйозно не думала про закордон, тоді ж мені ще не вистачало мужності, аби втілити своє бажання в життя. Коли я почала вчитися в магістратурі, бажання вчитися за кордоном ставало все сильніше, та й часу, щоб виїхати за кордон, залишалося все менше – або я їду зараз, або ніколи. Усвідомлення того, що мені може дати зарубіжний досвід як в особистому, так і в кар’єрному плані, ставало все яснішим.

Болонська система організована також з метою допомогти студентам побудувати свою кар’єру, скласти навчальний план і погодити напрями навчання на бакалавраті і в магістратурі. В чому Ви бачите перевагу планування навчання?

Якщо ти продовжуєш навчання в магістратурі на іншому факультеті або на іншій спеціальності, це означає, що ти поглиблюватимеш свої знання. Якщо ти залишаєшся на тому самому факультеті або на тій самій спеціальності, свої вже отримані знання ти тільки доповнюєш. Навчання на іншому факультеті – це якісно інший досвід, адже мова не йде лише про доповнення знань, але про зміну всього середовища (простору, людей, викладачів і методів, за допомогою якої інформація подається під іншим кутом і пропонує знання, про які ти раніше не чув або не дуже ними цікавився). І ця зміни середовища витісняє тебе з так званої зони комфорту, де ти повинен пристосуватися і куди більше цікавитися новинками, відрізнятися від інших, відкривати для себе нові знання і можливості. Зміна спеціальності принесла мені зміни в одержуваному бекграунді, колі друзів, а також у способі роботи. Тому я вважаю, що це було правильним рішенням.

Як роботодавці на ринку праці дивляться на такі нестандартно оформлені навчальні історії?

Мені важко сказати щось про це або дати оцінку. Під час співбесід роботодавці не коментували зміну факультетів, можливо, тому, що напрямки мого навчання на бакалавраті і в магістратурі були схожі і мали аналогічний зміст.

На що повинні звертати увагу молоді, обираючи напрямок навчання, як їм варто визначатися?

Важко радити іншим, я керувалася своїм внутрішнім голосом. Що важливіше для мене, так це слідувати своїм мріям, а не поточним потребам ринку праці. Якщо я піду вивчати що-небудь тільки для того, щоб знайти роботу, то вона мені буде зовсім не до душі і не принесе мені успіху. У своїй роботі ти можеш бути дійсно успішним тільки тоді, коли робота робить тебе щасливим і ти любиш її. Тому я б порадила молодим людям слідувати своїм мріям і вибирати напрямок навчання, яке приносить їм радість. Сама я, наприклад, знала, що мене цікавить закордон, і що у мене, як у студентки, також є багато можливостей виїхати туди – за обміном, на практику або на волонтерську роботу. Таким чином, я слідувала моїм мріям.

Крім цього, я раджу студентам бути максимально активними під час навчання, брати активну участь в роботі студентських та неурядових організацій, включатися до максимального числа позакласних заходів.

У Словенії студенти мають багато можливостей для отримання неформальних знань, компетенцій для особистісного зростання і розвитку, і ними варто скористатися, доки є час для цього.

Звідки ви брали всю цю інформацію про можливості виїзду, навчання, роботи за кордоном?

З більшістю з цих можливостей, наприклад, з програмою обміну Erasmus, я познайомилася під час навчання. Про це, до речі, багато і часто говориться, підкреслюються важливість і можливості. А вже тим більше на Факультеті економіки, який має багато акредитацій для широкого спектра програм навчання за кордоном. Я не знаю, знайдете ви там хоч одного студента, який нічого б не знав про це.

Інформація, що стосується програм обміну за кордоном, дійсно добре розходиться, і вельми доречна всім тим, хто хоче поїхати навчатися за обміном.

Що стосується практики, то система могла б бути куди кращою. Студент повинен самостійно знайти собі місце для практики. Коли його шукала я, не було жодної підходящої бази, по якій я змогла б знайти підходящі підприємства. При пошукові хорошого місця для практики потрібно добряче попітніти, витратити чималу дещицю часу, буквально вкласти душу. Тому я думаю, що в напрямку практики ще багато чого можна вдосконалити. Що стосується волонтерства, я шукала роботу сама і знайшла те, що мені було цікаво.

Ваше резюме виділяється позакласними видами діяльності. Чому ви думаєте, що недостатньо просто вчитися, тобто, чому більш ніж доцільно залучати студентів до різних позакласні заходи?

Після закінчення навчання у деяких людей часто виникає проблема відсутності практичного досвіду. Як хороший студент ти можеш мати багато теоретичних знань, але ти не можеш показати, що ти що-небудь відчував на практиці. Роботодавці з деяким подивом дивляться на таких хлопців, вони чекають, що ти теж щось покажеш. Практика, практичні навички – важливі, і тобі їх дійсно буде не вистачати, якщо ти про них своєчасно не подбаєш в період навчання і на навчанні.

Як ще практичний досвід впливає на індивіда?

Важливим видається факт, що при практичній роботі ти будуєш свою особистість, розвиваєшся. Тому я раджу кожній людині працювати в будь-якому випадку – за кордоном чи вдома. Так ти розвиваєшся, пізнаєш, будуєш себе. Це ключова річ, яка для мене найбільш важлива – особистісний ріст. З особистісним зростанням ти також здобуваєш знання і компетенції, і ще важливіше те, що ти будуєш себе як єдине ціле, реалізуєш і вивчаєш себе. Практичний досвід має винятковий вплив на те, хто ти, чого хочеш досягти, ким хочеш стати. Відповідно, ти починаєш по-іншому пізнавати себе і навколишній світ. Подібний досвід швидше сформує тебе в якусь самостійну особистість, що на ринку праці, безсумнівно, є конкурентною перевагою.

Кожна практика – по-своєму гарна. Як обирати, як знаходити найкращі можливості для досягнення максимального ефекту?

В мене так склалося, що кожен отриманий мною досвід приніс щось важливе, якісно нове. Найбільше мені дав досвід роботи за кордоном, куди більше ніж якась студентська робота, що нею я займалася вдома.

Виходить, що закордон був важливий Вам як мотивація, як мета і як досвід?

Безпосередньо напередодні початку мого навчання в магістратурі я відвідала подругу, яка на той час почала навчатися за програмою обміну Erasmus у Валенсії, Іспанія. Цей досвід мене надихнув, і я вирішила, що в найближчому майбутньому за кордон вирушу і я. В першому семестрі другого курсу навчання в магістратурі я на півроку вирушила навчатися за обміном до Жірони, Іспанія. Там я дізналася, що, як студентка, я маю можливість проходження навчальної практики і за програмою Erasmus. Після завершення програми студентського обміну я повернулася додому, і на Факультеті економіки мені зарахували всі складені іспити, а це означало, що в мене є півроку, що їх я можу використовувати, як мені заманеться. Так у мене виникла ідеальна можливість знайти собі справжню практику і пройти її протягом літа.

Місце для практики я собі шукала понад два місяці, за допомогою пошуку в Google, і так день за днем я розглядала варіанти проходження практики в різних роботодавців і за допомогою різних іноземних агентств, що пропонують річну роботу. Агентства, звичайно, хочуть нагріти руки на посередництві при пошуку практики, тому я вирішила шукати місце для практики сама. Я звернулася за допомогою до професора, з яким я познайомилася під час проходження програми обміну в Жироні, і попрохала його поради. Він переслав мені список готелів і контактів осіб, з якими співпрацює факультет, я ж почала направляти свої резюме на працевлаштування безпосередньо за цими адресами. Ну, і, таким чином, я знайшла свого роботодавця для проходження практики в Іспанії.

При пошукові мені сильно допомогла моя сторінка в соціальних мережах, за допомогою якої я познайомилася з хорошою людиною. Їй можна було довіритися, вона пересилала мені хороші відомості і скерувала мої пошуки в потрібне річище.

Що Вам дав «іспанський досвід»?

На моє життя і на мене особисто «іспанський досвід» дійсно мав серйозний вплив. Перед від’їздом у мене були численні комплекси, мені не вистачало віри в свою розмовну англійську, я побоювалася, що я не зможу вільно спілкуватися в повсякденному житті, а також складати іспити і семінарські роботи англійською мовою. За два роки до участі в програмі обміну я вступила до організації AIESEC, і за допомогою цієї міжнародної студентської мережі я була змушена постійно спілкуватися англійською мовою. Пізніше я постійно використовувала англійську під час проходження програми обміну в Іспанії, як в аудиторний, так і в позааудиторний час. Власне кажучи, я була зарахована на туристичну міжнародну студентську програму EMTM (European Master in Tourism Management), де я вчилася з іноземцями з усього світу і, звичайно, всі лекції проходили англійською мовою.

«Іспанським досвідом» я змогла здолати свій страх, тому я переконана, що бажання – це сила, страх же ти можеш подолати завжди, коли твоє бажання втілити мрії в реальність досить сильне. В будь-якому випадку, за кордоном я підвищила свою самосвідомість, я переконала себе, що я можу і досягну того, до чого прагну, позаяк у мене є сильне бажання.

Думаєте, для студентів – добре, що вони їдуть за кордон?

У будь-якому випадку, я б радила їхати. Закордон – це суперджерело для якісно нового способу життя, яке спонукає тебе до самостійності, розширить твій світогляд, самосвідомість на особистісному і світоглядному рівнях. За кордоном ти – сам собі господар, ти залежиш тільки від себе, ти фізично не маєш поруч з собою людину, на яку ти б зміг покластися при виникненні перших же труднощів, того, хто веде тебе на життєвому шляху. І це важливо, адже ти усвідомлюєш, із задоволенням відзначаєш, що ростеш, і можеш довести собі, що здолаєш усе. Всього цього до подібного досвіду я не знала, спочатку я не усвідомлювала, що можу досягти все це. Важливо також, що ти вчишся працювати з іноземцями, жити з абсолютно чужими людьми, долати перешкоди і сприймати різні культури.

Практика за кордоном, отже, з Вашого досвіду, принесе більше, ніж аналогічна практика вдома, в Словенії?

Так, безсумнівно. Якщо немає нічого іншого, то працюючи за кордоном, ти опановуєш іноземну мову. Оскільки ти живеш і працюєш у чужому невідомому середовищі серед чужих людей, ти повинен куди більше адаптуватися, бути самостійнішим, відповідальнішим. Все це допомагає тобі швидше розвиватися в особистісному плані. Практика на стійці реєстрації в готелі, крім щоденного вивчення іспанської мови, дала мені дуже багато знань у сфері туризму. У готелі, де я працювала, я також мешкала, тому мала можливість доступу до всіх кабінетів і процесів (кухня, пральня, заброньовані номери …). Направду, бувало і нудно після робочого дня. Адже я мешкала в спокійному туристичному селищі, куди, в першу чергу, приїздили пари і сім’ї, тому в мене не було особливих можливостей для спілкування з однолітками або для колективного гаяння вільного часу. Але в мене був час на себе, час на роздумування і розмови з собою про те, хто я, ким хочу стати, чого я чекаю від життя і т. д.

Що означає для Вас освіта?

Звичайно, це – цінність, але у нас вона скоріше стандартизована, належним чином не цінується. Освіта для мене значить багато, але ще важливіші для мене практичний досвід і враження. Зрілу особистість формує, в першу чергу, практичний досвід, а лише потім освіта. Але правда і в тому, що коли ти домовляєшся про роботу, форми зайнятості, зарплати, посади і т. і., рівень освіти стає важливою перевагою на перемовинах з роботодавцем.

Хай там як, я переконана, що освіта – це куди більше, ніж просто папір. Освіта показує ставлення індивіда до життя, обумовлює його поведінку, стиль спілкування, манери, рівень розуміння навколишнього світу. Воно дає тобі необхідний світогляд, ерудицію, а вже від самої людини залежить, як вона їм розпорядиться і як вона вдосконалюватиметься в особистісному і професійному плані.

Що для Вас є успіхом, як Ви його вимірюєте?

Успіх для мене – це те, що ти живеш своєю мрією. Це – мета, до якої ти йдеш і втілювати в життя. Якщо ти це досягаєш, це означає, що ти щасливий. І для мене це успіх. Якщо ж при досягненні своїх цілей ти одночасно приносиш користь суспільству, то це вдвічі приємніше.

Що б Ви хотіли повідомити своїм молодшим колегам наприкінці інтерв’ю? Чим би Ви хотіли поділитися з ними зі свого власного досвіду?

Ми знову повертаємося до мрій, адже мій світ обертається навколо них. Коли ти відчуєш пристрасть до чогось, слідуй їй. На шляху завжди будуть перешкоди, страхи, очікування і переконання, які відштовхуватимуть і обмежуватимуть тебе, але ти повинен усвідомлювати, що з вірою в себе ти можеш досягти всього, до чого прагнеш, чого бажаєш. Якщо ти сам у себе не віриш, ти ніколи не втілиш мрії в реальність.

 

Інтерв’ю підготувала Сабіна Жнідаршіч

Джерело: kc.uni-lj.si