Франц Прешерн: маловідомі факти про видатного поета Словенії

Всім словенцям відомий державний гімн – сьома строфа з вірша «Здравльіца». Також загальновідомо, що його написав поет Франц Прешерн, що народився в с. Врба-на-Гореньска, який працював адвокатом у Крані, пережив нерозділене кохання до Юлії Пріміц і залишив після себе багату культурну спадщину – чудові вірші. Наближається головне словенське культурне свято, і ми хочемо розповісти вам про деякі факти з життя Прешерна, які ви, можливо, не знали.

Незважаючи на трьох позашлюбних дітей, поет отримав від парафіяльного священика селища Шемпетер-прі-Гориця свідоцтво про моральну недоторканність, яке було необхідно йому для отримання місця адвоката.

Прешерн завжди говорив, що дозволить написати свій портрет, коли одружиться. Але йому це не судилося, тому до сьогоднішнього дня збереглися тільки портрети, написані після його смерті. Найстаріший посмертний портрет поета відноситься до 1850 року. Його по пам’яті намалював Франц Курц фон Гольденштейн.

Прешерн був не проти добре розважитися. У 1839 році вони разом з другом Андрієм Смолі в замку Прежек віддавалися веселощам цілих три дні. Цікаво, що перша робота, присвячена шкоді алкоголю, була написана в Крані у         1834 році, її автор – доктор Фран Вільемен Ліпіч.

Прешерн приїхав до Краня в 1846 році, тоді в ньому проживало всього дві тисячі жителів. Він був єдиним адвокатом на все місто. Під квартирою, яку поет зняв у господаря, пивовара Франца Майєра, розташовувалося кафе, яке славилося чорною кавою і міцними напоями. Сьогодні в кафе відкрита галерея, а в квартирі, де проживав поет, – музей, який знаходиться у власності Гореньского музею в Крані. Кожен бажаючий може відвідати квартиру поета і пройтися кімнатами, якими колись ходив сам Прешерн.

У його квартирі у Крані можна побачити і постільне покривало, на якому лежав померлий поет. Про це свідчить вишитий напис: «З 8 по 10 лютого 1849 року на цьому покривалі покоїлося тіло Франца Прешерна».

«Поезії» – окремий збірник творів Франца Прешерна – було опубліковано в 1846 році, із зазначенням 1847 року видання, накладом 1200 примірників. Згідно з волею поета, 150 примірників мало бути видано у дещо видозміненій редакції, – так, щоб початкові літери рядків «сонетного вінка» були надруковані правильним акровіршем його коханої Юлії Пріміц. В інших примірниках він видалив ім’я Юлії, помінявши порядок слів у чотирьох чотиривіршах.

На похоронах Прешерна Янез Бляйвайс промовчав про той факт, що поет мав трьох позашлюбних дітей, коли цитував рядки з вірша Валентина Водніка: «Не залишиться після мене, ні дочки, ні сина – лише добра пам’ять, і пісні мені живі». Позашлюбні діти у поета справді були, але Прешерн визнав цей факт тільки на смертному одрі.

Прешерн підписувався як Прешерін. Тому і на його надгробному пам’ятнику у Крані, в Прешерновому гаї, написано: «др. Франца Прешерін».

Не відповідає істині твердження, нібито видатного словенського поета не цінували за життя. Уже Янез Бляйвайс в газеті «Сільські та ремісничі новини» (Kmetijske in rokodelske novice) назвав його найбільшим поетом того часу. А в перших шкільних хрестоматіях його вірші з’явилися вже у 1850 році. Вони займають там чільне місце і по сьогодні.

Пам’ятник Прешерна в Любляні був урочисто відкритий 10 вересня 1905 року. Скульптура роботи Івана Зайця спочатку була зустрінута вкрай несхвально, оскільки над головою поета знаходиться напівоголена муза. Люблянський архиєпископ Антон Бонавентура Егліч написав протестний лист тодішньому меру Івану Хрібару і вимагав прибрати пам’ятник з території перед церквою. Його обурення на адресу пам’ятника поетові стало приводом для публікації в політико-сатиричному щоденнику «Оса» в Любляні 11 листопада 1905 році вірші анонімного автора під назвою «Муза і єпископ – Люблянський балада», який починається так: «Як, муза, сміла ти оголена залізти на пам’ятник такий? ».

Автор: Тьяша Шоштаріч, журнал «Студент»