Як заробити на знаннІ російської мови.

Переїжджаючи до чужої країни, ми беремо з собою не тільки свої речі, але й свої знання. Наприклад, знання рідної мови. І той, хто не прогулював уроки російської в школі, а за диктанти отримував «п’ятірки», цілком може допомогти іноземцям в її засвоєнні.

Потрібен учень

На перший погляд, стати репетитором у Німеччині геть не складно: достатньо зареєструватися на одному зі спеціалізованих сайтів, де учні ВНЗ пропонують свою допомогу (Studentische Nachhilfe) з різних предметів. Студент хімічного факультету Гамбурзького університету Мартін Генін більшість своїх учнів знаходить саме в Інтернеті. «Ще один варіант – розвісити оголошення, наприклад, в університеті, – розповідає він. – Тільки переконайтеся, що розміщення приватних оголошень у цьому місці дозволено. Інакше їх просто знімуть».

Мартін разом з родиною переїхав до Німеччини з України, репетитором він підробляє вже понад вісім років. «У мене був непоганий рівень англійської мови, і мені запропонували давати приватні уроки. З цього все й почалося. Зараз я пропоную уроки хімії, англійської, німецької і російської мов». Утім, за весь час Мартіну тільки одного разу довелося викладати російську мову. «Зі мною зв’язалася мама хлопчика, який вивчав російську в школі, – згадує він. – Ми займалися чотири місяці, але мова, як і раніше, давалася йому важко. Зрештою, батьки вирішили припинити заняття».

Самостійно знайти бажаючих займатися російською мовою дійсно нелегко, ділиться досвідом Євгенія, репетитор з Кельна. «Півроку тому я вирішила спробувати підробити – розмістила в Інтернеті оголошення, що готова давати уроки особисто або по Skype, – розповідає дівчина. – Відгуків було всього близько десяти, в підсумку тільки один із зацікавлених став моїм учнем. Були дивні люди, які просто хотіли познайомитися з російською дівчиною. Було й так, що ми домовлялися про заняття, а людина просто не приходила».

Через любов і для Транссибу

У Німеччині, звичайно, є люди, які хотіли б вивчати російську, але часто-густо вони просто не знають, куди звернутися, міркує викладач Петро Клас. «Раз на півроку я проводжу двотижневий інтенсивний курс російської мови в Гамбурзькому університеті. Не скажу, що охочих дуже багато, але група з 12 чоловік набирається завжди». Найчастіше люди починають вивчати мову з особистих причин, говорить викладач: «Російська дружина, подруга або друг – от найсильніша мотивація. Мало хто вчить російську, аби поліпшити свої кар’єрні перспективи. Приходять студенти, які їдуть до Росії по обміну. Ще є учні, які просто хочуть виконати дивну, суто німецьку мрію – проїхатися поїздом по Транссибірській магістралі».

Сам Петро Клас разом з родиною приїхав до Німеччини з Кемерово, і йому не раз доводилося подорожувати по знаменитому Транссибу. Однак, будучи професійним педагогом, він навіть під час навчання не підробляв репетитором російської мови. «Всі мої підробітки не були пов’язані з педагогікою або з рідною мовою, – згадує він. – І навіть після закінчення навчання я викладав німецьку. Зараз я співпрацюю з народним університетом у Гамбурзі (Hamburger Volkshochschule) як вільний підприємець (Freiberufler). Бажаючі вивчати мову звертаються до школи і через неї потрапляють до мене».

Співпраця зі школою – це ще один спосіб знайти учнів, хоча, звичайно, скористатися ним не так просто, як розмістити оголошення в мережі. Анна Чистякова приїхала до Німеччини з Санкт-Петербургу за програмою служби педагогічних обмінів (Pädagogischer Austauschdienst), яка розрахована на студентів-германістів і майбутніх викладачів німецької мови.

«Я працювала асистенткою викладачів російської мови в гімназії Святої Ольги в Штутгарті, – згадує Ганна. – Крім того, я підробляла репетитором російської. Учнів до мене направляли зі школи. У мене вчилися підлітки від 14 до 19 років. Більшість з них були дітьми емігрантів, приходили і говорили: «Хочу розуміти бабусю і дідуся».

Робота за спасибі

Як зізнаються досвідчені репетитори, якщо підробіток не займає багато часу і не приносить великих грошей, то ніхто, як правило, не оформлює цю діяльність офіційно. Хоча, аби уникнути проблем із візою, яка обмежує трудову діяльність студентів, краще проконсультуватися в місцевому відомстві у справах іноземців. Наприклад, в Гамбурзі, в сервісному центрі для іноземців (Welcome Center) всі необхідні питання можна з’ясувати вже біля стійки реєстрації. Як пояснили кореспонденту DW, щоб отримати офіційний дозвіл для роботи репетитором, студент з Росії повинен підтвердити, що ця робота ніяк не відіб’ється на результатах його навчання. Як доказ підійде лист представника вузу – професора або керівника програми, – написане у вільній формі.

В середньому за годину роботи репетитором можна просити близько 10-15 євро. «Заробити на життя, звичайно, навряд чи вийде, адже в такій роботі немає стабільності, – ділиться досвідом Мартін Генін. – Підробіток приносить мені від 100 до 400 євро на місяць. Якщо викладати лише один предмет, то вийде ще менше. Але мені здається, що студенту подібна робота все-таки приносить більшу користь, аніж миття тарілок у ресторані. З одного боку, це можливість поліпшити власні знання. З іншого – змога допомогти іншим. Для мене найкраща мотивація – це почути від учня: «Дякую, Мартіне! Я склав цей іспит».

Джерело: dw.com/ru