Македонський студент Ігор Янєвські: У Словенії я побачив кращу перспективу

Пропонуємо вашій увазі розмову з 22-річним македонцем, студентом факультету соціальних наук університету Любляни (програма»Політологія») Ігорем Янєвські про навчання і життя в Словенії.

Закінчивши початкову школу, Ігор Янєвські разом з батьками зі Скоп’є, столиці Македонії, переїхав до Словенії. «Тут я побачив кращу перспективу, ніж в Македонії», – розповідає 22-річний студент, якого Словенія приємно здивувала своєю чистотою і порядком. Система освіти тут йому також видається кращою.

Батько Ігоря влаштувався на роботу в Посольство Македонії в Словенії і переїхав туди. Сім’я спочатку залишилася в Македонії, при цьому часто приїжджаючи в гості до Словенії. Рік по тому, в серпні 2011 року, безпосередньо перед початком нового навчального року, вся сім’я також переїхала до Словенії. «До переїзду я не володів словенською мовою», – зазначає Ігор.

Хоча передбачалося, що після закінчення 4-річного мандата батька, вся сім’я повернеться в Македонію, Ігор у 15 років вирішив, що продовжить навчання в Словенії. Останній рік навчання в гімназії він жив у свого кращого друга-однокласника. Коли юнак вступив на факультет, він зняв житло з сусідами.

«Найбільш цікаві випадки були, коли я ще не знав мови»

Ігор вивчає політологію – напрям «Демократія і управління» на факультеті соціальних наук університету Любляни. Вчитися в Словенії вирішив і його старший брат-інженер, випускник факультету морської справи і транспорту Приморського університету, який в даний час працює інспектором технічного контролю.

Крім навчання, Ігор через студентський сервіс влаштувався на роботу в один з великих магазинів Любляни. «У першій половині дня я ходжу на лекції, після лекцій йду обідати, як правило, разом з дівчиною. Потім працюю до вечора, максимум до 21:30», – описує він свій день.

«Найбільш цікаві випадки були, коли я ще не знав мови. В гіпермаркеті, де я почав працювати, до мене підійшла клієнтка і сказала, що вона знайшла іграшку в морозильній камері. Оскільки я не зрозумів її, то від хвилювання сказав, нехай поверне іграшку. Клієнтка в шоці швидко пішла. Мені було дуже неприємно і смішно, коли я дізнався, що сказав їй насправді», – згадує Ігор свої перші дні в Словенії.

«Немає такого, що, завдяки зв’язкам, ти отримуєш вищу оцінку»

Ігор вже відвідав усі великі міста Словенії. Найбільше йому подобається Любляна. За його словами – завдяки своїй архітектурі і людям, які привносять у місто життя. «Ймовірно, вона мені дуже сподобалася ще й тому, що за розміром вона приблизно така ж, як і місто, з якого я родом», – зазначає він.

«Коли вперше приїхав до Словенії, я був приємно здивований, наскільки акуратна і чиста ця країна, – згадує Ігор. – На відміну від Македонії, система тут працює краще. Мені здається, що все функціонує так, як треба, і, приклавши невеликі зусилля, можна досягти ще кращих результатів».

Можливості для отримання освіти в Словенії йому також здаються кращими. «У Словенії від тебе вимагають куди більше, але, відверто кажучи, ти також можеш більше навчитися, і більше отримати від освіти, – вважає він. – Відносини між викладачами та студентами також зовсім інші, тут люди більш схильні допомогти тобі. Твоя праця цінується».

Система оцінювання йому також видається більш справедливою. «Немає такого, що, маючи зв’язки в школі, ти отримуєш вищу оцінку, що є частою практикою в Македонії».

«Життя іноземців в Словенії НЕ встелене трояндами»

Сьогодні Ігор як і раніше щодня захоплюється красою Словенії. Але він також зауважив, що життя іноземців в Словенії може бути досить важким. «У нас – інші права, ніж у громадян Словенії, що, втім, зрозуміло», – говорить він.

«Що стосується роботи системи щодо студентів з так званих третіх країн, існує ряд недоліків», – пояснює він. Так, іноземець в Словенії не має права на гуртожиток. У Любляні студенти щомісяця платять за гуртожиток близько 70 євро за кімнату з окремою кухнею і душовою, уточнює Ігор. «Я краще буду знімати житло з сусідами, ніж жити в гуртожитку, оскільки тут у мене більше свободи, а ціна – приблизно однакова», – говорить він.

При цьому Ігор підкреслює, що свої витрати намагається не перекладати на близьких: «Якщо я відчуваю труднощі, мені, звичайно, допомагають батьки, але я принципово плачу за все сам, оскільки хочу бути незалежним», – пояснює він.

Згідно з угодою RMSI, він в Словенії має право на безкоштовне базове страхування, яке діє тільки в екстрених випадках. «Якщо тебе, наприклад, забирає швидка допомога. Все інше – платне: огляди, рецепти», – додає Ігор.

Ще один недолік, який зазначив наш співрозмовник, – сплата додаткового податку. Оскільки він працює через студентський сервіс, то близько 15% його доходу йде на страхування по інвалідності і в пенсійний фонд. А крім цього, він як іноземець ще платить прибутковий податок за ставкою 22%. В цілому виходить 37%. Таким чином, якби він, наприклад, заробив 100 євро, то реально отримав би лише 63 євро.

Словенці – більш стримані, ніж в Македонії, але завжди готові допомогти

«У мене виникло відчуття, що люди тут більш стримані, ніж у мене на батьківщині», – каже Ігор. – «Словенці, в порівнянні з македонцями, тримаються більш замкнуто». Незважаючи на це, він звернув увагу на те, що вони завжди готові допомогти».

«З того часу, як я приїхав, я ніколи не відчував себе іноземцем, адже мене в школі щодня підтримували як вчителі, так і однокласники», – згадує він навчання в середній школі в Любляні. – «Своєю допомогою вони, безсумнівно, полегшили мені процес адаптації до словенського суспільства. Я познайомився з новими людьми, з якими бачу спільне майбутнє, тому можу сказати, що в Словенії я дуже щасливий». Як розповів Ігор, тут він  познайомився зі своєю дівчиною, яка також навчається на факультеті соціальних наук. «Словенські дівчата, на відміну від македонських ровесниць, більше займаються спортом і ведуть більш здоровий спосіб життя», – захоплено каже Ігор. Він зазначає, що такий спортивний стиль життя йому дуже до душі. «В обох країнах життя дуже динамічне, а люди переживають стрес. Різниця полягає в тому, що словенці проводять вихідні в горах, на морі або вибирають інший вид активного відпочинку на природі, а македонці переважно займаються домашніми клопотами і спілкуються з рідними і друзями за чашкою кави», – пояснює Ігор.

«Думаю, в Словенії у мене велике майбутнє»

«Найбільше я сумую за сім’єю і друзями. Важко бути далеко від них», – зазначає 22-річний юнак. – «Ми щодня листуємося і телефонуємо одне одному, але це не одне і те ж», – говорить він.

Рідну Македонію Ігор відвідує двічі в рік, так через академічні нормативи і нове життя, яке він почав в Словенії, вільного часу у нього мало. «Влітку я їжджу на два-три тижні, в залежності від зайнятості в Словенії. Додому я їжджу, якщо трапляється якийсь сімейний захід. Якщо грають весілля, наприклад», – розповідає він.

«Оскільки я ходив в дитячий садок і основну школу в Македонії, там у мене друзі, з якими я постійно підтримую зв’язок», – пояснює він. – «Крім навчання, майже всі працюють, так як в Македонії без хорошого заробітку важко прожити протягом місяця».

Своє майбутнє Ігор, безумовно, бачить в Словенії. Він вважає, що тут зможе знайти кращу роботу, і побудувати разом з коханою дівчиною те життя, до якої прагне. «Я хочу залишитися в Словенії, думаю, що тут у мене велике майбутнє», – резюмує він.

Джерело: siol.net