«Ми і росіяни»: що Словенія бажає отримати від Москви?

Напередодні суботнього візиту Володимира Путіна стає зрозуміло, що відносини між Словенією і Російською Федерацією все більше є заручником геополітичних інтересів великих світу цього. Простору для маневрів між Вашингтоном, Брюсселем і Москвою стає все менше. Чи здатна знайти його Словенія, особливо з урахуванням того, що зовнішньополітичні уподобання Борута Пахора і Карла Ерьявца часто мають мало спільного?

Три візити Володимира Путіна до Словенії символізують три різних періоди його керівництва Російською Федерацією.

Вперше він відвідав Словенію в червні 2001 року разом з президентом США Джорджем Бушем, коли світ був кардинально іншим, ніж сьогодні. Російська Федерація мала стійку репутацію колишньої наддержави, яка займалася внутрішніми проблемами в економіці, війною в Чечні і трагедією підводного човна «Курськ».

 

Від енергетичних до збройних зіткнень

Десять років по тому, в березні 2011 року, Путін, тоді вже абсолютний володар Росії, відвідав Словенію в період нової «великої гри» в європейській енергетиці. У ній ключова роль відводилася «новій» Росії, яка стверджувала свою гегемонію магістральними трансконтинентальними газопроводами (Північний і Південний потік), «газовими війнами» з Україною і покупкою акцій європейських енергетичних компаній.

Тепер Путін приїжджає в період нової «холодної війни». Російська Федерація, на яку в економічному плані впливають зниження ціни на нафту і міжнародні санкції, вже давно діє з відкритим забралом. На зміну влади у Києві і розширення НАТО на Схід вона відповіла окупацією Криму і Південного Сходу України, польотами винищувачів над Балтійським морем, поверненням на Близький Схід (Сирія) і заграванням з Пекіном.

 

Російська Федерація через призму десятиліть не цікава для словенської політики

У цьому контексті змінювалося і ставлення Словенієї до Російської Федерації.

У 90-х роках минулого століття увагу Словенії було спрямовано у напрямку Заходу і євроатлантичної інтеграції. Відносини з Російською Федерацією поглиблювали господарські та культурні діячі, але ніяк не політики.

В їх очах Росія у новому однополюсному світі більше не грала істотної ролі, а в якості стигми вживався термін «традиційна союзниця Сербії».

 

Более интенсивные политические отношения между Словенией и Россией стали выстраиваться только в годы первого правительства Янеза Янши, который посетил Москву в 2006 году.

Більш інтенсивні політичні відносини між Словенією і Росією стали вибудовуватися тільки в роки першого уряду Янеза Янши, який відвідав Москву в 2006 році

Зближення Янеза Янши з Москвою

Більш інтенсивні політичні відносини між Словенією і Росією стали вибудовуватися тільки в роки першого уряду Янеза Янши, який відвідав Москву в 2006 році. Почалася розробка ряду проектів в енергетичному секторі (Лукойл-Petrol, Газпром-Nafta Lendava, газові електростанції). Уряд Янши в 2007 році за 105 мільйонів євро продав SIJ групі Koks, яка раніше придбала і Perutnino Ptuj.

 

Доленосний момент – Південний потік

Доленосним моментом у відносинах між Росією і Словенією стало підписання міждержавної угоди прo будівництво газопроводу «Південний потік» у листопаді 2009 року. Словенія покликана була грати ключову роль в цьому проекті. Вона була мостом між Італією та Угорщиною, куди б ішов газопровід з Сербії і Болгарії.

У цьому також слід шукати підгрунття для пізнішого потужного тиску Єврокомісії. У роки уряду Оленки Братушек були навіть погрози у бік Словенії заморозити кошти європейських фондів, якщо та не відмовиться від ідеї будівництва газопроводу.

В цей же період у Словенію, державу-члена НАТО і ЄС на північному узбережжі Середземного моря,  став заходити російський капітал. РФ переважно скуповувала туристичну інфраструктуру (курорти, лікарні, готелі) і об’єкти житлової нерухомості.

Коментар до фото 3: Тоді як Президент Словенії Борут проявляє деяку стриманість щодо Російської Федерації, керівник Демократичної партії пенсіонерів Словенії (DeSUS) і міністр закордонних справ Карл Ерьявєц куди більш прагматичний.

Президент Словенії Борут проявляє деяку стриманість щодо Російської Федерації

Тоді як Президент Словенії Борут проявляє деяку стриманість щодо Російської Федерації, керівник Демократичної партії пенсіонерів Словенії (DeSUS) і міністр закордонних справ Карл Ерьявєц куди більш прагматичний.


Пахор – за Брюссель, Ерьявєц – за Москву

Сьогодні цей дуалізм, що сформувалася за останні роки, став ще більш виразним.

Пахор – Президент Словенії з 2012 року – сьогодні по відношенню до Російської Федерації послідовно виступає на стороні євроатлантичного блоку держав, що підтримують територіальну цілісність України. Він дотримується «рекомендацій» Європейської Ради щодо візитів до Москви. Його переконання відповідають зовнішньополітичній стратегії Брюсселя.
Міністр закордонних справ Карл Ерьявец видається більш прагматичним політиком. Часом він готовий проявити відому гнучкість, особливо, якщо мова йде про інтереси ряду галузей економіки (Društvo slovensko-ruskega prijateljstva).

 

Амбівалентність зовнішньої політики на практиці

Розглянемо кілька прикладів дуалізму. 7 червня 2014 року Борут Пахор в ході кривавих зіткнень між ЗСУ та проросійськими повстанцями взяв участь в офіційній інавгурації Петра Порошенка, підтримуваного США. Майже рік по тому він відхилив запрошення на участь у військовому параді в Москві на честь 70-річчя закінчення Другої світової війни. В офіційних заходах Словенію тоді представляв міністр закордонних справ Карл Ерьявєц. «Це вказує на те, що ми проводимо незалежну зовнішню політику», – заявив тоді політик.

 

Нестабільність рубля «б’є» по товарообміну, Південний потік знову у грі

Відносини між Словенією і Російською Федерацією залишаються заручником геополітичних інтересів великих світу цього.

В економічному сенсі девальвація рубля як прямий результат зниження цін на нафту істотно скоротила товарообмін між країнами. Словенські компанії приходять в Російську Федерацію з новим пакетом інвестиційних проектів, а ось по російських банках істотно вдарили санкції, скоротивши джерела для капіталовкладень у Словенію. Уже тривалий час прогнозується, що із Словенії піде «Сбербанк».

В енергетичному секторі Словенія (після того, як буде побудований термінал для зрідженого природного газу на Крку) знову стане мостом – на цей раз на шляху з’єднання трубопроводів між Адріатичним і Балтійським морями. Тим самим ЄС і США хочуть зменшити енергетичну залежність колишніх держав Варшавського договору від російських поставок газу. Тим часом росіяни прогнозують пожвавлення проекту Південний потік, який вже вітався Словенією. Багато чого буде залежати від динаміки відносин  між Російською Федерацією і Туреччиною – ключовою країною для поставок російського газу в Європу.

 

Що бажає отримати Словенія від Російської Федерації?

У політичному плані деякі діячі на Заході, в тому числі і президент Хорватії Колінда Грабар Китарович, бачать Словенію частиною регіону Адріатика-Балтика, який охоплював би нові країни-члени ЄС: від Естонії на півночі до Хорватії на півдні. Йдеться про реанімацію ідеї про так зване Міжмор’я, блок держав у трикутнику Балтика-Адріатика-Чорне море, яку у міжвоєнний період відстоював маршал Юзеф Пілсудський.

Її призначення співзвучно сьогоднішньому плану збудувати стіну між  Російською Федерацією і Європою.

Тому Словенії доведеться рано чи пізно відповісти на питання, чого вона бажає: зміцнити відносини з найбільшим зовнішньоторговельним партнером за межами ЄС, яким вона пов’язана культурно, історично і в мовному плані, або ж слідувати іншим, не тільки економічним інтересам і цілям, загорнутим у целофан турботи про права людини, які масово порушують в путінській Росії.

Яким буде рішення Словенії – стане зрозуміло за складом делегації вже наступної ювілейної церемонії пам’яті біля Російської каплиці під Вршичем.

підписання міждержавної угоди про будівництво газопроводу «Південний потік» в листопаді 2009 року.

Доленосним моментом у відносинах між Росією і Словенією стало підписання міждержавної угоди про будівництво газопроводу «Південний потік» у листопаді 2009 року.


«Усім завжди не догодиш»

«Словенія на кілька днів потрапить на перші сторінки провідних російських ЗМІ, що, ймовірно, непогано для країни, одночасно ж візит Володимира Путіна, хоч і має етичний характер, викличе хвилю обурення у деяких країнах ЄС», – прокоментував візит російського президента доктор  кафедри військових наук Рок Жупанчич.

«В цілому я б не драматизував ситуацію, адже далекосяжних наслідків не передбачається. Наші представники в євроатлантичних структурах, ймовірно, знову почують деякі шпильки на свою адресу з приводу передбачуваної проросійської позиції Словенії, але це давно вже не новина. Ми повинні звикнути до того факту, що всім завжди не вдасться догодити», – додав доктор Рок Жупанчич.

 

Джерело: siol.net