Надія. Про те, як живеться фізикам в Словенії: досвід переїзду

Як ви знаєте, ми пишемо тільки про те, що побачили на власні очі, а тому відвідуємо словенські навчальні заклади – коледжі, технікуми і вузи. В один з таких візитів (а проходив він в університеті Нової Гориці) нам пощастило зустрітися з Надією, яка переїхала в Айдовщіну (містечко в Словенії) з Києва. Ми попросили її поділитися досвідом свого переїзду.

Надія. Про те, як живеться фізикам в Словенії

Міст на р. Соча

Надія: Я закінчила фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Магістратуру. Потім кілька років працювала не за фахом. У той час моя подруга вже вчилася у Словенії. Вона мені допомогла знайти позицію. Справа в тому, що тут є можливість займатися фізикою і при цьому отримувати нормальну оплату за це (хто не знає – в Україні зарплата аспіранта – близько 2000 грн). Вступних іспитів не було,  проходила співбесіду по скайпу. Я вступила на факультет післядипломної освіти в University of Nova Gorica, в Laboratory of Organic Matter Physics. Моя подруга порекомендувала цей університет, оскільки вона була до цього знайома з моїм майбутнім наставником і знала, що він фахівець високого рівня.

Рішення далося легко, оскільки це відмінна можливість розвитку в усіх сенсах. Пожити в іншій країні, отримати міжнародний досвід у своїй сфері, працювати на новому обладнанні (яке ми могли тільки на картинках в Вікіпедії подивитися), також перспективи подальшого кар’єрного росту. І головне – робота за фахом, тобто не дарма 6 років навчалася на фізичному факультеті.

Гори в Горішків Брді

Гори в Горішків Брді

Перший день пройшов відмінно! Всі були дуже раді мене бачити (я приїхала посеред навчального року у зв’язку з тривалим отриманням візи). Секретар особисто ходила зі мною в Управную Єноту (місцевий керуючий орган, прим. ред), щоб допомогти з документами. Науковий керівник теж особисто допоміг мені отримати місцевий ідинфікаційний код і відвіз в банк для оформлення рахунку. Також ми ходили разом на обід, що мені дуже сподобалося. Обговорили план майбутньої роботи і познайомилися наживо. Далі мене познайомили з усіма співробітниками в приміщенні і провели екскурсію. Перший день був сонячним і яскравим! Що, в принципі, характерно для Айдовщіни, адже це приморський регіон.

Це річка Хубей, в Айдовщіні, після дощів.

Це річка Хубей, в Айдовщіні, після дощів.

Зараз я вже на другому році аспірантури. Позаду багато іспитів і хвилювань, як і попереду.  Іспити тут складають два перших роки. Також позаду мій публічний семінар англійською мовою. Навчання у мене англійською, але якщо Вас цікавить бакалаврат, то він –  словенською. Розмовляю англійською мовою. Словенську розумію, але поки ще не говорю. Адаптація пройшла відмінно, я закохана у красу Словенії, її природу. Люди не дуже відрізняються від нас, та й традиції дуже схожі, тому відчуваю себе, як вдома. На даний момент я тут вже 7 місяців, і ось починаю дуже сильно сумувати за рідними, за своєю домівкою. Новий Рік планую відсвяткувати в Україні.

НадіяКраїна чудова,  як велике село. Ви живете на природі, відпочиваєте на природі. Свіже повітря, красиві пейзажі: гори, річки, море. Тут немає шуму мегаполісу, тому хто звик і кому це потрібно, Словенія не підійде. А мені  потрібно. Дуже подобається, що до роботи (ми називаємо PhD роботою, оскільки це вже не  навчання, а більше робота над своїм проектом, дисертацією) мені пішки 15 хвилин. І так само до магазинів, банку, пошти … Подобається подорожувати  Словенією та сусідніми країнами: Італією та Хорватією. Я була в багатьох місцях і думала, що все подивилася і вже немає тут більше нічого цікавого. А потім  була на екскурсії в Шкотьянскій ямі і купила там путівник по Словенії російською мовою. Як тільки я його відкрила, була просто вражена до глибини душі: ще стільки незвіданого мною в цій країні! Ще не один рік мені буде куди поїхати на вихідні і здивуватися ще і ще красою та самобутністю Словенії. Чого і Вам бажаю. Такий же путівник можна купити тут в книжковому магазині. Ще в Словенії дуже шанують давні традиції, тобто тут дуже весело потрапити на весільні гуляння або осьміцу, наприклад. Для любителів поїсти тут справжній рай – їжа неймовірно смачна і порції великі.

Надія. Про те, як живеться

Тут потрібно вчитися. Списати не вийде, а якщо і вийде, то не допоможе. Іспит усний – один на один з професором. Без жодної підготовки: питання – відповідь. Якщо Ви не знаєте, відповісти не зможете. Надприродного не вимагають, але знати потрібно. Здавати можна кілька разів. Мені ця система дуже подобається, тому що дає більше шансів, що студент хоч щось запам’ятає. Кому потрібні списані 3 сторінки формул, якщо знань після цього 0. Я б запропонувала скасувати всі письмові іспити і робити так само, як тут. Нехай студент знає менше, але справді щось знає.

річка в Айдовщіні

А це теж річка в Айдовщіні, і я з домашнім улюбленцем Бусиком. Він з’явився у мене в Словенії :))

І ще одна смішна історія. Якось гуляли по вечірньому Коперу, і я почула українську мову. Звичайно ж дуже зраділа, оскільки нечасто зустрічаю земляків. Це була молода сім’я з донькою, фотографувалися. І я хотіла українською мовою запропонувати їм зробити їх спільну фотографію. А вийшло “Хочете тугезер”? У відповідь вони сказали мені “сенк ю”. А мені було дуже соромно))))

Опубліковані фото є власністю героїні інтерв’ю.