«Словенія – маленька щаслива європейська країна», – Віктор Сафонов, Москва

Рік тому Віктор Сафонов, який родом з Росії, приїхав до Словенії, аби вчитися на пілота. Нещодавно він отримав ліцензію на управління літаками вагою до 5,5 тон.

Тут він відчуває себе як вдома, адже російський і словенський характери дуже схожі. А найбільше його здивував розпорядок робочого дня, який в Словенії починається дуже рано і закінчується після 8 годин роботи, що сильно відрізняється від того, до чого Віктор звик у Москві.

Віктор Сафонов пройшов навчання в авіашколі компанії Adria Airways, яка готує як пілотів невеликих приватних повітряних суден, так і професійних пілотів пасажирських і вантажних літаків.

У Москві Віктор вивчав міжнародну логістику, а потім 10 років працював у банківській сфері. Він шукав для себе нові цілі та орієнтири в житті, і йому хотілося повністю змінити сферу професійних інтересів.

Стати професійним пілотом Віктор вирішив з практичних міркувань. Він звернув увагу на динамічний розвиток авіаційної галузі і все більше зростаючу популярність повітряного сполучення в світі, зокрема, в Азії, де мільйони людей регулярно здійснюють перельоти.

В Росії його шанси опинитися за штурвалом були невисокі, в першу чергу, через проблеми зі здоров’ям і високий конкурс на навчання.

Спочатку Віктор планував переїхати до Канади до свого брата – там він би мав можливість отримати диплом інженера авіації і ліцензію пілота. Проте в нього виникли проблеми з отриманням візи, тому він приїхав спочатку до Чехії, а потім до Словенії. Саме в Словенії Віктор по-справжньому відчув, що може стати пілотом. Сафонов високо відгукується про школу Adria Airways, яка тісно взаємодіє з однойменною авіакомпанією, міжнародним аеропортом і має всю необхідну інфраструктуру.

Половина його колег по навчанню родом з країн Європи, а друга половина, в основному, з країн Близького Сходу і Середньої Азії. «Школа пропонує якісну та доступну освіту за європейськими стандартами. А європейська ліцензія пілота в усьому світі вважається найпрестижнішою».

Навчання в Словенії, за словами Віктора, пов’язане з деякими труднощами. Наприклад, йому не дуже подобається організація навчального процесу. «Все триває занадто неквапливо і розмірено». Втім, як він справедливо зауважує, проблеми є скрізь.

Багато хто запитує, чи отримує він задоволення від польотів. Віктор відповідає, що політ для нього – це не розвага.

«Коли я в небі, я не розглядаю природу і не милуюся її красотами. Політ – це поєдинок із природою. У невеликому літаку відчувається найменший рух атмосфери». Основний борт школи важить всього 600 кілограмів. «Ми дуже сконцентровані і в нас немає часу на відволікання». Віктор зізнається, що до кінця навчального дня він добряче втомлюється.

Кілька днів тому він здав останній іспит на отримання ліцензії пілота, і тепер може управляти літаками вагою до 5,5 тон. «До кожного літака потрібно спеціально адаптуватися, а для допуску до великих бортів зі складною системою управління, потрібно здати додатковий іспит».

Чи відчуваєте ви покликання бути пілотом?

«Звичайно! Мені подобається ця професія і я вважаю, що зробив правильний вибір!». Після завершення навчання Віктор хотів би влаштуватися на роботу в авіакомпанію, для початку в лоукостер. «Там можна налітати багато годин. Зазвичай авіакомпанія пропонує не найкращі умови трудового договору, але бере на себе витрати на отримання ліцензії для керування літаками певного типу». Це відкриває багато можливостей. «Спочатку доводиться непросто, оскільки тебе ніхто не хоче брати на роботу, а потім ти сам зможеш обирати, на кого будеш працювати».

В Словенії Віктор перебуватиме ще близько року, щоб завершити своє навчання. Єдине, що його наразі турбує – це те, що він досі не записався на курси словенської мови і мовний бар’єр ускладнює йому спілкування і пошук роботи. Спочатку він шукав роботу у банківському секторі, але оскільки відповідних вакансій наразі немає, він шукає будь-яку роботу. В авіашколі спілкування йде англійською мовою і тому словенська для навчання йому не потрібна.

За словами Віктора, життя в Любляні важко порівнювати з московським. «Москва ніколи не спить, вона живе 24 години на добу». Він звернув увагу на те, що в Словенії дуже цінується вільний час. «Я й не згадаю, щоб будь-хто у Москві йшов додому після 8 годин роботи. Тут люди починають працювати навіть о 6:00, тому їх робочий день завершується раніше. У Москві люди починають працювати між 8:00 і 11:00 і працюють допізна». При цьому Віктор вважає, що ритм життя в Словенії більш корисний для сім’ї і людини в цілому.

«Очевидно, гроші і кар’єра тут людей не так цікавлять». Він передбачає, що причиною тому є високий економічний розвиток.

Словенія – маленька щаслива європейська країна

В Словенії Віктор відчуває себе більш вільно і невимушено, ніж, наприклад, у Німеччині. Він стверджує, що всі люди, яких він зустрічав тут, дуже доброзичливі. Віктор зазначає, що вони проявляють великий інтерес до нього і його країни. «Я думаю, що тут грає роль спільний слов’янський менталітет і схожий спосіб мислення. Наприклад, хтось не хоче ділити рахунок, а просто платить за всіх. В Росії ми теж не ділимо рахунок на кожного і не перераховуємо копійки».

Образ Словенії в Росії найкраще висловлюють слова «маленька щаслива європейська країна», – каже Віктор. Якщо ти хочеш забезпечити своїм дітям краще життя, спокійне і чисте природне середовище, де сусіди – гори і море, то це прекрасний вибір. «За потреби, ти можеш швидко дістатися до Венеції або до Відня. Ти маєш можливість, не втрачаючи багато часу на дорогу, опинитися у п’яти країнах», – додає він.

Переїхати до Словенії і адаптуватися до нових умов йому допомогла сімейна пара з Москви. «Вони і сьогодні мені багато допомагають. В них є свій автомобіль і вони показали мені безліч прекрасних куточків Словенії. Так що без них мені було б доволі важко», – зізнається Віктор.

Він каже, що дуже сумує за своєю родиною і друзями. «Правда, це дозволяє мені зосередитися на навчанні. Коли друзі поруч, це неможливо», – зазначає 29-річний Віктор Сафонов.

Після закінчення навчання він збирається шукати роботу у різних країнах. Повернутися до Росії, Віктор, ймовірно, не зможе, адже там при працевлаштуванні перевагу мають пілоти, які проходили навчання у російських авіашколах. Він також розмірковує над колишніми радянськими республіками, наприклад, Казахстан, Узбекистан чи Білорусь, адже вони визнають європейські сертифікати, а також зацікавлені у російськомовних кадрах.

Джерело: siol.net