Студентка Єлизавета Попова: Самодисципліна, самоосвіта, саморозвиток – три кити освіти в Словенії

Наш сьогоднішній співрозмовник – студентка 3 курсу бакалаврату університету Нової Гориці Єлизавета Попова. Зовсім скоро вона стане дипломованим фахівцем за програмою «Виноградарство і Енологія». За плечима у дівчини вже є освіта, отримана в медичному коледжі на батьківщині. У Словенії ж Єлизавета вирішила займатися лабораторними дослідженнями, зробивши акцент на біохімії рослин. Словенську систему освіти не ідеалізує, відзначаючи як переваги, так і недоліки, які, на її думку, тут присутні. При цьому Єлизавета підкреслює, що роки навчання в Словенії допомогли їй придбати важливий досвід, який полягає в умінні розставляти пріоритети і долати труднощі. Відверто про свої враження від навчання і життя в Словенії Єлизавета Попова розповіла в інтерв’ю журналісту 2ТМ.

Photo: © Elizaveta Popova

– Єлизавета, здрастуйте! Чому Словенія – адже і у вашій рідній країні є вузи, де викладають основи виноградарства?

– Добрий день. Відправитися на навчання за кордон мені порадили знайомі моїх батьків. У них в сім’ї був такий позитивний досвід. Крім можливості отримати якісну європейську освіту, мою увагу привернула можливість легко інтегруватися в країну, тому що, за словами рекомендуючих, не було потрібно знати англійську на високому рівні. А словенська мова нам все-таки ближче, ніж інші європейські. І сама Словенія уявлялася хорошою і милою країною.

– Як ти вступала до університету? Поділися своїм досвідом.

– Агентство 2ТМ підказали знайомі сім’ї і, на жаль, я незадоволена ним. Моя основна претензія – це відсутність своєчасної інформації. У перші три дні, коли тільки приїхали в країну, ми взагалі погано орієнтувалися, нічого не знали. Ми чекали від агентства допомоги. Сподівалися, що вони підкажуть важливу інформацію про саме місто, про велосипеди напрокат, про якісь заходи культурного чи ознайомчого характеру. Нам ці повідомлення прийшли через 2 тижні. Самі розумієте, коментувати тут нічого.

– Як пройшов твій перший день в університеті? Чим він запам’ятався?

– Перший день запам’ятався відсутністю загальної важливої інформації про навчання та іспити. До занять ми приступили відразу. Першою лекцією була хімія. На мій погляд, це саме той предмет, який дозволяє з головою зануритися у навчальний ритм.

– Чи багато іноземних студентів на твоєму курсі? Як у тебе складалися стосунки з одногрупниками, і в цілому наскільки комфортно було вливатися у місцеве коло спілкування?

– На моєму курсі немає іноземців, крім мене. Всі словенці. На початку року нас було 15 осіб. І, ясна річ, що викладачі орієнтувалися в основному на своїх співвітчизників. Я знайшла загальні теми для спілкування зі своїми однокурсниками тільки через півроку. Вони не дуже добре ставляться до іноземців, яких не знають. І тут немає загальних заходів, крім навчання, які могли б цей лід зламати, або дати можливість на якихось загальновузівських зустрічах, концертах, зборах знайти друзів зі своєї країни, які навчаються на інших факультетах.

Згодом у мене з’явилися знайомі і друзі, але на це потрібно багато часу і моє велике бажання мати цікаве коло спілкування.

– Чим ти займалася у вільний від навчання час в університеті? Чи відвідувала якісь студентські клуби?

– Ні, ні в яких клубах я не перебувала. На першому курсі я весь вільний час займалася самоосвітою. Вчила мови: словенську й англійську. У самому вузі немає звичних нам на батьківщині студентських заходів, загальних справ, зустрічей, подій.

– Енологія і виноградарство, напевно, дуже цікаві дисципліни? Які у тебе враження від програми навчання? Чи є улюблений предмет, викладач?

– З самого першого дня мені довелося щільно засісти за мови і за предмети, присвячені виноробству. Вони викладаються як основні. Виявилося, що мої однокурсники-словенці вже знайомі з цими дисциплінами. У них, як правило, це сімейний бізнес. Вони представляють друге, третє, а то і п’яте покоління виноградарів і виноробів. Так що ці студенти знають основи професії чи не з дитинства. Викладачі, звичайно, в курсі, і орієнтуються на лекціях на тих, хто вже підкований в професії. Тим більше, як я вже говорила, на своєму курсі я – одна-єдина іноземка, що називається, «не в темі», і все пізнаю з нуля.

На батьківщині я закінчила медичний коледж і там дуже любила хімію. Тут на факультеті є хороші можливості і великі лабораторії з сучасним обладнанням. Але хотілося б більшої участі та допомоги викладачів. В освітній програмі, на мій погляд, є суттєві мінуси. І я як іноземка, і словенці не завжди задоволені роботою професорів. Я не завжди отримувала від викладачів ту інформацію, якої потребувала, вивчаючи той чи інший предмет. Наприклад, є дуже цікаві предмети: біохімія і патологія розвитку рослин, на якій вивчають хвороби винограду. Але програма з цих дисциплін вибудувана таким чином, що вступних, загальних положень про професію немає. Доводиться самій шукати інформацію. Самонавчання – хороша річ, але хотілося б більшої підтримки професорів, методологічної допомоги. Щоб не доводилося піднімати величезні пласти інформації в пошуках тих самих основ, на які можна було б витратити пару лекцій і істотно полегшити життя всім. Іноді мені як іноземці після письмового іспиту можуть піти назустріч і зробити додатковий усний іспит, але не більше того. Це мені допомогло в період здачі іспитів, оскільки розмовною я володію куди краще, ніж письмовою мовою. З одного боку, це правильно – давати можливість студенту самому вивчати, розвиватися, дізнаватися нове. Але це важко.

– Виноградарство – така наука, яку за партою не збагнути. Напевно потрібно посилено практикуватися …

– В нашому університеті багато часу приділяється практичним заняттям. Вони добре показують, чим ми повинні займатися в майбутній професійній кар’єрі. Комусь більше подобається маркетинг, хтось націлений на продаж, хтось хоче спеціалізуватися в хімії, працювати на самому виробництві вина, інших приваблює робота в полях: вирощування нових і вінтажних сортів, отримання високих врожаїв.

З практичними заняттями теж не все просто. Є предмети, які викладають англійською – я на такому високому рівні її не знаю. А є, навпаки, семінари, які читають тільки словенською. В агентстві сказали, що всі предмети будуть на словенською. На це і був розрахунок. Але вже з перших занять стало ясно, що це не так. Дуже багато предметів читалися англійською мовою. Мене це шокувало. Я не знала, як здавати іспити. Як взагалі слухати лекції, записувати, розуміти, якщо ти не знаєш мови, а намагаєшся вчити її паралельно? Ти втрачаєш щось важливе, потрібне, професійне …

– У студентів в Словенії маса привілеїв: бони на харчування, знижки на дозвільні заходи, можливість отримати вид на проживання і дозвіл на роботу. Що з цього тобі знадобилося?

– Я б не сказала, що «маса привілеїв». Наприклад, бони приймають не в усіх містах і далеко не в усіх кафе і ресторанах. У Віпаві це тільки одне місце, піцерія. З дозвільними заходами тут теж не густо. Вони бувають, але, я б сказала, дуже рідко. Однак можна влаштуватися на студентську роботу через М-сервіс. Тобі підшукають те, що до душі, те, що тобі підходить, з урахуванням досвіду, хобі. Це хороший сервіс, де допоможуть влаштуватися на вихідні або на гнучкий графік. Там все чудово, і платити будуть на карту.

– Ваш факультет випускає фахівців широкого профілю. А особисто тобі чим хотілося б займатися після отримання диплому?

– Я хотіла б піти працювати в якусь велику лабораторію і досягти істотних успіхів в області хімії. Після отримання диплому я планую поїхати зі Словенії. Виноробство більш глибоко і якісно викладається в Італії. Мені цікаво було б відправитися туди і підвищити свій рівень знань і освіти. Я не знаю, чи буду закінчувати вуз в Словенії. Можливо, я з третього курсу переведусь до італійського університету, де викладають енологію і виноробство.

Словенія – це непогана країна для старту. А краще – для пенсіонерів. Тут шалено спокійно. Мені тут ні з ким спілкуватися. І вчитися не так вже цікаво і легко, як здавалося.

– Якби можна повернутися на кілька років назад, ти б пройшла цим шляхом ще раз?

– Не знаю. Цей шлях уже пройдено, і дороги назад немає. Це хороший досвід, і він мені знадобиться в житті. Він навчив мене розставляти пріоритети, долати труднощі. Я точно знаю, чого хочу. Я впевнена в своїх силах більше, ніж раніше. І все у мене буде добре!

Розмовляла Ольга Шумакова