Студентка з Хорватії Барбара Бедековіч: Словенія дає мені відчуття, що я родом звідси

До вашої уваги – інтерв’ю з 24-річною Барбарою Бедековіч із Загреба, студенткою спеціальності «Кореїстика і англістика» філософського факультету університету Любляни.

Спочатку дівчина вивчала лінгвістику і південнослов’янські мови в університеті Загреба, а потім – журналістику. Згодом, розчарувавшись у рівні навчання, 21-річна хорватка на півроку поїхала працювати до Німеччини в передмістя Штутгарта. Після повернення до Хорватії Барбара вирішила продовжити навчання, але не знала, який напрямок варто вибрати. Тоді сусідка сказала їй, що планує вступати до університету Любляни.

Я запитала її: «А чим ти будеш займатися в Любляні?». Вона ж мені відповіла, що, мовляв, сама подивись навчальні програми, і побачиш. І дівчина вирішила наслідувати приклад своєї подруги. Вчитися в Любляну вона приїхала у вересні 2016 року.

Через любов до мов Барбара обрала спеціальність «Кореїстика і англістика». Окрім рідної хорватської, Барбара також володіє словенською, англійською та німецькою, спілкується російською, македонською, а в останні роки – і корейською мовою. «Якщо я почну говорити словенською мовою, а в один момент перейду на хорватську, то при цьому взагалі не помічу різниці. Великої різниці немає, у нас багато дуже схожих слів, в яких ми тільки по-іншому робимо наголос». Дівчина зазначає, що остаточне рішення про переїзд до Словенії їй допомогла прийняти її імпульсивна натура: «Я сказала собі, що нічого не втрачу, якщо спробую».

Перед переїздом їй багато говорили, що словенці – дуже «холодний» народ, ще в більшій мірі, ніж німці. Але коли Барбара опинилася в Словенії, то швидко зрозуміла, що це не так. «Всі дуже ввічливі, особливо це видно на прикладі працівників банків, управлінь … Вони справді готові допомогти. Щоб їх не запитав, дадуть відповідь, зазначивши, що немає проблем, що все можна вирішити. Тут пояснять тобі все, чого ти не розумієш».

Найбільша несподіванка чекала її у студентському деканаті. «Коли я вступала на факультет і заповнювала електронну форму, то помилково вказала, що прошу притулку. Співробітниця деканату здивовано подивилася на мене і запитала, чи є у мене який-небудь документ, і як так сталося, що я прошу притулку. Коли ми разом виявили, що мова йде про помилку, то все швидко владнали», – розповідає вона з посмішкою.

Якщо запитати іноземця, яке його улюблене місце в Словенії, він зазвичай відповідає, що Блед або Бохінь, гори в цілому, і, можливо, Піран. І Любляна їм також до вподоби. Хоча Барбара погоджується з ними, її відповідь – інша. «Думаю, що це прозвучить трохи по-балканськи, але Штепаньско насельє (район Любляни) мені справді подобається найбільше». У Штепаньскому насельї Барбара і живе, в квартирі з трьома сусідами, всі – із Загреба. «Там дуже спокійно, ти можеш гуляти біля  Любляниці, де влітку панує приємна прохолода і немає великої кількості бетону. Мені реально комфортно», – каже дівчина.

В кінці серпня Барбара, яка влітку працює в єдиному корейському ресторані у Словенії, поїде навчатися за обміном в Сеул, столицю Південної Кореї. По завершенні навчання вона хоче вступати туди в магістратуру.

Студентка зацікавилася корейською культурою завдяки фільмам. «Я переглянула багато з них, а також японські, тайванські … У мене була подруга-кореянка, з якою я листувалася. Вона постійно відправляла мені їхні пісні».

Барбара – учасниця Товариства студентів кореїстики, яке у цьому році організувало першу вечірку з виключно корейською поп-музикою, так званою к-поп. З початку року вже успішно відбулися три вечірки, наступна запланована на найближчий час.

Де вона бачить себе в майбутньому? Барбара стверджує – в Словенії, з рідною Хорватією вона майбутнє не пов’язує. «Словенія – в міру хаотична, в міру стримана. Вона дає мені відчуття, що я родом звідси», – резюмує Барбара.

Джерело: siol.net