Студентки Білоруського технологічного університету поділилися враженнями про навчання в Словенії за програмою Erasmus+

Студентки Білоруського державного технологічного університету Ірина Карпова (факультет технології органічних речовин) і Марія Радченко (факультет інформаційних технологій) діляться враженнями про навчання за програмою Erasmus + в університеті Марібора.

Ірина Карпова:

Photo: Designed by Belarusian State Technological University

«Кілька тижнів тому я повернулася зі Словенії, де впродовж п’яти місяців навчалася в університеті Марібора за програмою Erasmus + International. Хочу поділитися тими моментами, які залишили найяскравіший слід у моєму житті.

В першу чергу – це прекрасне місто Марібор, наповнений особливою атмосферою затишку і умиротворення. Це місто прищепило мені любов до піших прогулянок у горах, навіть словами не описати, яка відкривається краса з висоти понад 1000 метрів.

Впродовж усього навчання мені платили стипендію, якої цілком вистачало на подорожі, їжу і розваги. Жила я в гуртожитку, коштувало це чимало, якщо порівнювати з цінами моєї країни (за п’ять місяців майже 700 євро). На території гуртожитку я зустріла дуже приголомшливих людей з різних країн і куточків світу (Литва, Чорногорія, Чехія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Хорватія, Словенія, Індія, Португалія, Австрія, Польща, Україна, Туреччина). У нас було надзвичайно багато чудових подорожей і часу, проведеного разом. З більшістю з нових друзів я спілкуюся досі, що дозволяє і далі практикувати англійську мову.

Перший час я мала проблеми з англійською мовою, оскільки навколо ніхто не знає російської, а білоруської так і поготів. Однак через два тижні всі бар’єри були успішно подолані. Що стосується словенської мови -я сприймаю її як суміш російської, білоруської та української мов. Іноді вдавалося розуміти відразу, іноді – ні, але це був хороший досвід вивчення іншої мови.

Навчання було в повному обсязі англійською, частково словенською. Я відвідувала лекції словенською мовою з одного предмету, це було дуже цікаво. Цікавий факт, що в Словенії відвідування лекцій не є обов’язковим, на відміну від лабораторних (після повного курсу пишеться колоквіум) і семінарських занять. Всі іспити мною були успішно здані.

Життя за кордоном також значно розширює кругозір. Навчання в цьому вузі дало можливість спілкуватися з людьми з усього світу, ділитися досвідом.

Якщо вам випаде такий шанс, то дерзайте і нічого не бійтеся! Коли, якщо не зараз?».

Марія Радченко:

Photo: Designed by Belarusian State Technological University

«У цьому році мені випала чудова можливість побувати в Словенії. І мова йде не про короткочасну подорож, а про навчання за програмою Erasmus + в місті Марібор.

Словенія – невелика країна, кількість її населення дорівнює кількості населення в місті Мінську. Марібор – друге за величиною місто, але, з огляду на словенські масштаби, воно теж виявилося невеликим, дуже гостинним і приємним.

Навчання почалося в кінці лютого, а закінчилося в середині липня. Таким чином, я побачила Марібор і взимку, і навесні, і сонячним літом. Зустрів він мене великою кількістю снігу і холодом, багато студентів з більш теплих країн мерзли, але мені було цілком комфортно, тому що температура була не нижче тієї, що ми маємо в Білорусі в цю пору року.

У Маріборі протікає річка Драва, що розділяє його на дві частини, які можна умовно назвати «старим» і «новим» містом. Головна будівля університету Марібора і мій факультет розташовувалися в старій частині. Гуртожиток знаходився неподалік. Кожен день, щоб потрапити на заняття, я йшла по вимощеній бруківкою пішохідної вулиці серед милих старовинних будиночків, магазинчиків і кафе.

Все навчання проходила на англійську мову. Іноземних студентів на факультеті було близько 50, обрані дисципліни у багатьох перетиналися, тому для нас були організовані окремі лекції та блоки лабораторних і консультативних занять англійською мовою. В університеті широко розвинена внутрішня пошта, для кожного студента створюється електронна поштова скринька, на яку приходить вся потрібна інформація від викладачів і т.п. У разі виникнення будь-яких складнощів в процесі навчання, необхідно було надіслати листа викладачеві, який обов’язково відповість впродовж дня і призначить вам зустріч або проконсультує онлайн, якщо питання це дозволяє.

Факультет, де я навчалася, розташовується в трьох корпусах, два з яких побудовані недавно і виглядають дуже сучасно. Лабораторії оснащені необхідною технікою, на всій території факультету діє інтернет. У коридорах і холах корпусів багато робочих зон зі столами, стільцями і розетками.

Вчитися англійською мені дуже сподобалося, під час лекцій я іноді писала на полях слова, які були мені незнайомі, з часом їх ставало все менше, що дуже радувало.

Я була старанною студенткою, відвідувала всі лекції і лабораторні заняття, виконувала завдання в строк, тому у мене не виникло великих складнощів зі здачею іспитів. Але все ж хочу сказати, що вчити білети англійською мовою – справа не з легких.

Гуртожиток №1, в якому я проживала, мав структуру, що сприяє до нових знайомств і нескінченного спілкування: кухня була одна на весь поверх, кімнати на дві особи. Студенти приїхали з різних країн, розмовляли з різним акцентом і рівнем знання англійської мови. Часом доводилося важко, потрібно було перепитувати по два рази, щоб, нарешті, зрозуміти, що у тебе всього лише запитали: «Як справи?» Але ближче до кінця таких проблем не виникало, бо і я звикла до різних «видів» англійської, та і ці студенти поліпшили свою вимову.

Спочатку я весь час проводила зі своєю сусідкою по кімнаті Іриною, але пізніше ми познайомилися зі студентами зі своїх факультетів, з сусідами по поверху і все частіше проводили час зі своїми новими знайомими, все більше і більше практикуючи англійську мову. Від деяких співрозмовників до тебе «приклеюються» слова- “паразити”, такі як you know, like і т.п. А після розмови з іншими, навпаки, помічаєш, що словниковий запас поповнюється досить складними словами і мовними зворотами.

Їхала я з Марібора в теплий період року. Дивилася вже не на замети, а на гарні зелені пагорби і квіти, на строкаті сукні в магазинах і велику кількість велосипедів.

На завершення хочу сказати, що поїздка повністю виправдала мої очікування. Я б хотіла порадити співвітчизникам активно брати участь в такого роду програмах, тому що досвід навчання і життя за кордоном – безцінний».

Джерело: belstu.by