Прем’єра «Тарзана» в Малому драматичному театрі

На сцені Малого драматичного театру сьогодні відбудеться прем’єрна постановка «Тарзана» словенського драматурга і універсального художника Рока Вілчніка, який підписується псевдонімом rokgre. Режисер – Єва Ніна Лампіч, вона ж режисер комедії про вдачі людини і тварин під назвою Eksotična drama («Екзотична драма»), що була висунута на премію Славко Грума на 45-му Тижні словенської драми.

Боротьба Тарзана за свою батьківщину – джунглі – порушує питання про відповідальність за корпоративне привласнення і розграбування нашої планети. У виставі акцентується увага на жадібності – рисі, властивій тільки людині. Як зазначено в грі: «Тварина наїсться, а людина – привласнить. І цього їй ніколи не буде достатньо». Колектив «Тарзана» складають члени ансамблю драматичного театру: Марко Мандіч (Тарзан), Маша Дерганц (Джейн) і Урош Фюрст (Майк).

За словами директора SNG Drama Ljubljana Ігоря Самобора, постановка, номінована на премію Грума на 45-му Тижні словенської драми, привернула до себе увагу також і динамічністю, з якою розвивається сюжет. Він починається з любовного трикутнику; другий план представляє взаємодію з природою і роздуми про те, що ми робимо самі з собою і з навколишнім світом. Третій – думки про те, скільки в людях тваринного, а в тваринах – людського. Вистава закінчується зображенням раю для двох, в оточенні колючого дроту, що на той момент є доволі актуальним.

Автора – Рока Вілчніка – вже давно надихають супергерої. Все почалося саме з Тарзана. Людина з джунглів – це архетипний персонаж, який є виразом людського прагнення повернення до природи. Вілчніка також цікавлять взаємини між Тарзаном і Джейн, і що відбувається після п’ятнадцяти років життя в джунглях, «коли те, що тебе спочатку надихало, починає турбувати». Це також архетип любові, коли речі, які спочатку зачаровували нас, пізніше починають дратувати.

Режисера Єву Ніну Лампіч у «Тарзані» Вілчніка вразила сюжетна лінія. Її найбільше зворушило ставлення людини до природи та її прагнення перевершити і завоювати все живе, оскільки вона вважає, що про це (особливо сьогодні) варто говорити.

Драматург Сімона Хамер пояснює, що присвоєння ресурсів у драматичній роботі ми повинні розуміти «в контексті сьогоднішньої неокапіталістичної логіки, яка, крім наших дерев, води та інших природних ресурсів, привласнює і право на майбутнє». Колонізація епохи Нового часу або так званий капіталістичний колоніалізм імплантується в держави через корпорації, міжнародні об’єднання, глобальні організації, кредитні фонди, дипломатію, співпрацю у військовій сфері тощо. І це відбувається не тільки в країнах третього світу, хоча руйнація системи найкраще проглядається на прикладі Африки.

Prem’єra «Tarzana» v Malomu dramatichnomu teatrі

Вирубка джунглів призводить до глобальних природних і кліматичних катастроф, поставивши таким чином багато популяцій тварин на межу зникнення… Автор пропонує свій варіант вирішення проблеми: йдеться про певний «загальний рай», створений на спільності та взаємодопомозі.

У створенні вистави також брали участь сценограф Ясна Вастл, художник по костюмах Гордана Бобоєвіч, композитор Боштьян Нарат, світлорежисер Владо Главан, викладач Арко і асистент сценографу Тіна Бонча.

Джерело: novice.najdi.si