У Клівленді відкрили два рукописи віршів Прешерна: «Мова йде про унікальну знахідку»

Рукописи будуть виставлені для огляду всіма бажаючими в найближчу середу на філософському факультеті.

«Я дуже радий, що мені взагалі вдалося потримати дорогоцінні рукописи в руках», – каже викладач словенської мови Лука Зібелнік, який виявив у США два раніше невідомі рукописи віршів Прешерна, з якими всі бажаючі зможуть ознайомитися в найближчу середу в Любляні. Йдеться про вірші «Slovo od mladosti» ( «Прощання з юністю») і «Dohtar» ( «Доктор»).

Як заявив Лука Зібелнік, викладач, який також на громадських засадах працює у Словенському музеї і архіві (Slovenskem muzeju in arhivu), йому прийшов лист  електронною поштою від генерального консула Республіки Словенія в Клівленді Андрія Грегора Роде. У ньому повідомлялося, що Євген Фаветті повідомив його про наявність у себе двох рукописів Прешерна. «Він запросив мене прийти подивитися, про що мова. Варто сказати, що спочатку мене охопив легкий скептицизм, адже потрібно було виключити можливість, що це підробки або факсимілє».

За його словами, в квітні, під час зустрічі в консульстві, всі сумніви в автентичності рукописів відпали самі собою. Було ясно, що перед ними – найцінніший культурний артефакт. Фаветті висловив бажання подарувати ці рукописи Словенському музею та архіву з метою показати їх широкому загалу.

 

Як же Фаветті виявив найцінніші рукописи?

Батько Фаветті (теж Євген Фаветті) до війни працював продавцем в книжковому магазині Янеза Должана на Стрітарьєвій вулиці біля Ратуші. Будучи дуже обачною людиною, він зберіг рукописи, які потрапили до нього чи то в якості подарунка, приуроченого до народження сина, чи то були передані йому в рахунок зарплати. Сім’я Фаветті після війни переселилася до США, де ці рукописи більш ніж за 10 років до смерті батько передав синові: «Ти вже розберися, що робити з ними». Усі навколо розуміли, про які найцінніші рукописи йдеться. «Я дуже радий, що він вирішив сьогодні подарувати їх музею», – не приховує натхнення Лука Зібелнік.

Важливе відкриття

Це – дуже важливе відкриття, адже останні екземпляри рукописів Франсе Прешерна були виявлені ще в 60-ті роки ХХ століття, відзначає професор кафедри славістики філософського факультету університету Любляни Міран Хладнік.

«Обидва рукописи Франсе Прешерна підписані і добре збереглися. Вони дещо відрізняються від інших п’яти-шести відомих рукописів цих віршів. Рукопис вірша «Прощання з юністю» відноситься до часу публікації в першому виданні журналу «Krajnska čbelica» (1830), а рукопис «Доктора» – до періоду після публікації в четвертому випуску «Krajnske čbelice» (1833) і до видання цензурованих «Poezij» (1846) », – повідомили журналістам Зібелнік і Хладнік.

Рукописи будуть представлені широкій публіці 6 липня о 15:15 в аудиторії 209 на другому поверсі корпусу філософського факультету в Любляні.

 

“Прощание с юностью”
автор Франце Прешерн (1800—1849), пер. Ф. Корш (1843—1915)

О дней моих счастливое начало,
Как быстро ты, о юность, пронеслась!
Цветов отрадных ты дала мне мало,
И те, раскрывшись, блекли в тот же час;
Надежды солнце редко мне сияло,
Ревели вихри ярые не раз;
А всё ж, о юность, твой закат угрюмый
Привык я чтить признательною думой.

Познанье, рано плод вкусил я твой!
Где капнет яд его, там радость вянет.
Изведал я, как злобно род людской
Добро и честность на расправу тянет;
Любовь найти прямую — сон пустой!
Исчезнет он, как только день проглянет.
Я видел: правды, знания, ума
Удел обычный — чуть ли не сума.

Я видел, как, с судьбою кто не ладит,
По ветру тщетно правит бег челна.

[99]

Как тот вины пред нею не загладит,
Кого с пелен отметила она,
Как лишь деньга в венец бессмертья рядит
Как всякому по плате и цена;
Меж нами то лишь видел я в почёте,
Что ложно блещет в яркой позолоте.

И в сердце вид таких и худших бед
Врубал следы, заметные поныне;
Но и в беде веселость юных лет
Себя мрачить не долго даст кручине:
Из облаков ей замки шлют привет,
Зеленый луг ей грезится в пустыне;
Везде надежды животворный луч
Мелькает ей коварно из-за туч.

Не думает она, что от дыханья
Любого ветра призраки падут,
Позабывает прошлые страданья,
Не помнит ран, как только подживут,
Пока года не принесут сознанья,
Что лишь в бездонный лили мы сосуд.
Зато, о юность, твой закат угрюмый
Я буду чтить признательною думой.

 

“Доктор”
автор Франце Прешерн (1800—1849), пер. Ф. Корш (1843—1915)

«Доктор прав, законник-доктор!
Что за мной ты ходишь часто?
Не веду ни с кем я тяжбы,
Чтоб моё хранил ты право;
Не слыхать о смерти тетки,
Смерти тетки, девы старой,
Чтобы мне помог ты, доктор,
Получить её богатство;
По годам ещё не время
Договор писать мне брачный.
Доктор прав, законник-доктор!
Что за мной ты ходишь часто?».

“Не сердися, не сердися,
Наших дев краса и слава!
Проживай себе без тяжеб!
Дай Бог веку тетке старой!
На шестнадцатом годочке
В брак вступать как будто рано;

[46]

Что любить тебя уж время,
Из твоих мне взоров ясно.
Не перо в судах, а сердце
Хочет, раненное тяжко,
Быть в любви тебе к услугам,
И оно-то силой тайной
Взоры, помыслы и ноги
За тобою водит часто,
О изящнейшая роза,
Наших дев краса и слава!».

 

Джерело: rtvslo.si