«Газета Delo опублікувала статтю блогера К. Віднер»

* Стаття дана в повному і дослівному перекладі. Стиль автора – збережений строго згідно з оригіналом.

Подивіться, Ви не знаєте, хто Ви і до кого належите, доки про Вас не напишуть монографію англійською мовою.

«Словенці – мавпи, і повинні бути посаджені в клітини», – так вважали італійські фашисти ще до Другої світової війни, і були переконані, що нас, як некультурних сусідів, необхідно стерти з лиця Землі. І у них непогано виходило. Ми, як ні в чому не бувало, ходили купувати їх спагеті і ввічливо щебетали італійською, аби можна було купити пральний порошок і іграшку. Спритно ми насолоджувалися, Захід плюне, Словенія злиже.

Ми ще далеко не єдині, і, загалом, ніхто не задається питанням, чому ми всі розмовляємо англійською, дихаємо, думаємо і відчуваємо через отвори, які нам вирізав і милостиво дозволив користуватися Європейський Союз. Туди ми приповзли по землі, щоб бути гідні їхньої величі.

Ми імітуватимемо, пропонуватимемо свої послуги та стрибатимемо як дитинча до прилавку з морозивом. Може, щось потече по вітрині, ми з нетерпінням злижемо, аби не потрібно було викидати. Можливо, нас навіть хтось приголубить?!

Швидше за все, ми отримаємо люб’язного і дружнього стусана від Жан-Клода Юнкера і наказ: «Сюди, до ноги, дорогенький». Симпатично, нічого так.

Питання біженців на кордонах Європи спонукає до відновлення її грабіжницької, убивчої, жорстокої і всеперемагаючої історії. Якщо ви почитаєте коментарі в британській пресі, ви побачите, що люди приголомшені кількістю недоглянутих іммігрантів з дружинами, і вважають, що вони житимуть за їх рахунок, псуватимуть їх дороги, спотворюватимуть їх мову і культурний ландшафт. Вони пропонують збройним шляхом зупинити імміграцію. Вже сьогодні!

Це в той час, як Британська імперія обікрала Австралію, Нову Зеландію, Африку, Північну Америку, Карибський басейн і Індонезію, і ще щось на додачу. Але тільки надто дурні люди не розуміють, що це був подарунок «примітивним людям», що у них забрали те, чого вони в силу своєї нерозвиненості так чи інакше не розуміли. Їм ще трішки пояснили їх культуру та звичаї. Подивіться, Ви не знаєте, хто Ви, і до кого належите, поки про Вас не написана монографія англійською. Доти Ви для науки не існуєте, все, що було раніше написано, знищить самі, адже це – націоналістична пропаганда. Кому це ще не зрозуміло? Вони можуть пояснити це повільніше і з фотографіями.

«Вони приїхали і стали 4-ю найчисельнішою конфесією в Португалії», – повчала цього тижня в Загребі проф. Клара Сараіва, експерт з африканської міграції. Хто приїхав? Мігранти з Бразилії до Португалії зі своєю вірою, яка являє собою суміш африканських релігій, традицій південноамериканських аборигенів і католицизму, навернутися до якої африканські раби були змушені під тиском білих господарів з батогом, мечем і ланцюгами. Тепер їх праправнуки повертаються до Португалії в статусі небажаних мігрантів з якимись сектантськими обрядами, як їх сприймають носії місцевої «головної» віри. В краю Португальському, де досі і справді «не було проблем», місцеві гарячково задаються питанням, як їм вирішити «іммігрантське питання».

Вони самі понад 100 років їздили до Бразилії, де влаштовували сафарі з вбивств і грабежів, захопивши півконтиненту, де, суто випадково, християнство стало головною релігією, і офіційною мовою стала португальська. Одна справа – імміграція до Європи, і зовсім інша – розширення європейської цивілізації на горі трупів поза межами Європи. Перше – не припустимо, тому що це жахливо, але друге – то ж є демократія. Хто думає інакше – напевно суб’єктивіст.

Можливо, хтось ще пам’ятає крадіжки речей з концентраційного табору Аушвіц-Біркенау? Так, два британських школярі з елітної школи в Кембриджі, дозволили таку собі «витівку». Не переймайтеся, ніхто з них не буде занадто строго покараний, вони будуть трохи допитані, і заплатять по 200 євро кожен. Чи можете ви собі уявити, аби школяр з Індонезії або Судану щось вкрав у такого важливого музею? Даруйте.

Мігранти до Європи не повинні везти зброю, жорстокість і релігійний фанатизм; якщо вони хочуть просто втекти з пограбованої країни, розбомбленої Заходом, цього, на жаль, недостатньо. Але й самі себе вони не повинні були б називати біженцями, а «носіями світла» або кимось подібним.

Сречко Косовел, геній і фантазер, уже сто років тому писав, що смерть Європи виглядатиме так, немов би багата королева у золоті лягла в труну темних століть. Втім, Косовел – з якогось Краса і писав якоюсь словенською мовою, але допоки у нас ще є право цитувати що-небудь, скористаймося ж їм. Незабаром ми знову можемо бути ще більш демократично звільнені.

І все – лиш сутінки навколо, не бути ранку,

Доки не загинемо ми, що носять смерті провину, доки цілком не загинемо …

Джерело: delo.si